Заспокійливі «глюки» — Тижневик «ЕХО»

Старість - не радість, особливо, коли ще й здоров‘я немає. Довелося й мені нещодавно йти по нього до лікаря, а потім - до аптеки. Набрала за рецептом і від тиску, і заспокійливих на кругленьку суму. Вживати їх повинна була десять днів. Вирішила цього разу поставитися до лікування серйозно, всі пігулки вживати, як рекомендовано, а не так, як раніше.
На ніч приписали мені заспокійливе. Подивилася його склад: меліса, валеріана, м’ята. Думаю, нічого страшного, нерви заспокою, хоча до снодійного завжди ставилася з обережністю. Випила перший раз, лягла в ліжко, очі закрила, а вони відкриваються. Сон, як рукою зняло. Годину лежу, другу. Трохи задрімну і знову голова світла, ні про який сон і не думається. Так і наступного дня. Через деякий час почали мені снитися покійники, труни - по декілька сеансів на ніч, а наприкінці курсу дійшло й до вампірів. Я зроду фільмів про них не дивилася, книжок таких не читаю, звідки воно приверзлося, - не знаю, але здогадуюся. Виходжу, мабуть, в астрал. Хто знає, що у ті, так звані «заспокійливі», накидали, крім меліси. Наркотиків, мабуть. То я уже з того віку вийшла, щоб у них гратися. Тож і думаю: чого ми такі дурні? Та посади у себе на городі тієї меліси, м’яти, валеріани, скільки хочеш, вари з них чаї та й пий на ніч. Ні, треба нам заморських продуктів та ліків. А потім не знаємо, куди звертатися, щоб від наслідків їх вживання вилікуватися.

Логін:
Пароль:
запам'ятати