Легко, невимушено, практично на одному диханні, не лише змістовно й актуально, але і надзвичайно цікаво та корисно, якраз напередодні Всесвітнього дня боротьби з раком, пройшов перший Форум онкопацієнтів України. На нього зібралися на базі чудової київської клініки «Оберіг» понад 120 делегатів із злоякісними захворюваннями різних стадій та різної локалізації і відбувся.
Організатори Форуму провели величезну підготовчу роботу і, окрім девізів, які винесені в заголовок цієї статті, дуже наполегливо рекомендували онкохворим дотримуватись кількох основоположних постулатів. По–перше — слід перестати соромитися свого діагнозу, бо рак не заразний і не передається від людини до людини. По–друге — потрібно перестати шукати винних та перекладати провину на інших. І по–третє — діагноз «рак» ні в якому разі не має права ставити крапку на житті.
Слухаючи виступи лекторів, як хворий, як лікар і як, у певній мірі, організатор (голова районної протиракової комісії) повинен зазначити, що виступаючі були підібрані уміло, а їх лекції мали практичну користь для присутніх.
Так, доповідь Цві Бернштейна «Загальна онкологія за 25 хвилин» була дуже цікавою й інформативною. Зокрема, провідний онколог клініки «ЛІСОД» навів цікаві ознаки клітин пухлини (безсмертя, старт- та стопсигнали, апоптоз, ангіогенез, метастазування), а також зупинився на далеко не ординарному питанні: чому ми хворіємо на рак? Відповідь, до речі, вразила — тому що ми складно збудовані. Дискусійним, але аргументованим було його бачення теорії розвитку раку (повезло — не повезло). Роль спадковості (усього лише близько 5 %), значення мутацій (66 % — випадкові), порівняння схеми вивченого гену людини зі схемою метро та дані про те, що ми знаємо його лише на 3 %, і т. д. Вразило слухачів порівняння дідуся 97 років, який трагічно загинув у старенькому Москвичеві, залишивши молоду вдову та малих діток, із 37-річним чоловіком, який вів здоровий спосіб життя, займався на тренажерах, освоїв сироїдіння, але помер від раку товстої кишки.
Емоційним і також дуже цікавим був виступ Голови Української асоціації клінічних досліджень Іван Вишневецького, який не лише націлив на можливі шляхи підключення хворих до програми клінічних досліджень, а й розвіяв існуючі серед нас міфи про КД (піддослідні кролики, змова злих буржуїв, масове використання лише плацебо, страх, невідомість та інші).
Кандидат медичних наук Катерина Харченко з Київського міського онкоцентру виклала величезну стурбованість ростом захворюваності жінок на рак папіломи людини. Повідомила, що дівчатка зараз уражені ним десь на 98 відсотків, але його цілком можливо якщо не вилікувати, то в значній мірі призупинити шляхом щеплення вакцинами Гардасіл або Гарварікс перед початком статевого життя (тут зараз, на жаль, великий розмах вікового діапазону — від 18 і до 11, а то й молодшого віку в дівчаток).
Пластичний хірург-мамолог Андрій Якобчук цікаво зупинився на темі «Реконструкція молочної залози: за та проти». Він показав кращі досягнення своєї роботи та закликав жінок з цією проблемою писати йому безпосередньо у Фейсбук і викладати свої історії хвороби. Їх лікар буде уважно вивчати і найцікавішим зробить реконструкцію, можливо, навіть безкоштовно.
Її частіше висвітлювали (у тому числі і на шпальтах «ЕХО») матеріали про випадки тривалої та стійкої ремісії в онкохворих, бо це додавало б мотивації іншим хворим на рак, а для лікарів, у яких є такі хворі, — неабиякокого престижу та значного підвищення репутації.
Без сумніву, перший Форум онкопацієнтів удався. Він був корисним, у першу чергу, для хворих, а також став стимулом і для нас, медиків первинної і вторинної ланок здоровоохорони, на покращення онкооглядів, на зменшення виявлених занедбаних випадків, на збереження тривалості ремісії та на збільшення довготи життя в наших онкопацієнтів.
