Ірина Зейдлец працює хореографом у Кобеляцькому районному центрі культури та дозвілля. Вона навчає мистецтву народного танцю міських дітлахів. До Кобеляк Ірина переїхала шість років тому із Республіки Білорусь. Дівчина з дитинства мріяла стати хореографом, а в сусідній державі у неї не було можливості отримати таку спеціальність. І тому батьки Ірини вирішили переїхати до України.
Зараз Ірина заочно навчається в Інституті мистецтв Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на факультеті хореографії. У березні до інституту завітав чоловік, який відрекомендувався Мухамедом, співробітником Інституту лівійсько-української дружби і запропонував студентам взяти участь в концерті на честь 40-річчя правління лідера Лівійської Джамахірії Муамара Каддафі. Шоу повинно було відбутися в столиці Лівії, місті Тріполі. Українські студенти мали виступити перед самим Каддафі та керівниками 50 інших держав світу. Ірина погодилась майже не вагаючись. «Чи випаде ще такий шанс, поїхати в далеку Африку, взяти участь в грандіозному концерті? А якщо він, цей шанс, з’явився, ним потрібно скористатися», — пояснює дівчина.
У Лівію полетіла українська делегація в складі 70 чоловік. Крім танцівників в неї входили ще й співаки та музиканти. «Але танцювали всі, — посміхається Ірина. — Співакам довелось перекваліфіковуватись. Та вони молоді, швидко вивчились». Українців спочатку розмістили в місті Сірт. Їх поселили у невеличкому комфортабельному готелі із чудовим видом на море. І одразу приставили охорону. До її складу входили виключно дівчата. Власне й українська делегація майже на сто відсотків складалася з дівчат.
За словами Ірини, охорона їм не заважала. Швидше за все, завданням охоронниць було не допустити ніяких ексцесів із місцевим населенням. Адже єдиною проблемою для українців була специфіка місцевих мусульманських звичаїв. «Нас одразу попередили, щоб ми не надягали спідниць вище колін, не оголювали плечі і не «стріляли» очима на сторонніх чоловіків», — згадує Ірина. Та ще довелось пристосовуватись до того, що коли надходив час намазу, лівійці та єгиптяни припиняли репетиції і починали молитись. «А у всьому іншому все було просто чудово, — згадує Іра. — Навіть щоденні восьмигодинні репетиції не втомлювали». Крім українців в шоу брали участь єгиптяни, марокканці та тунісці. Хореографами та викладачами були виключно єгиптяни. Усі вони чудово володіли англійською і російською мовами. «У них у всіх жінки — слов’янки», — дивується дівчина. І продовжує: «Кожній із нас також неодноразово пропонували вийти заміж». А 19-річній Ірині таку пропозицію зробив навіть один із лівійських міністрів. «Аліліякі його прізвище чи як, — сміється Ірина. — У нього вже 4 дружини і 19 дітей. Лєні він подарував дорогу золоту обручку. Потім нам сказали, що обручальну. Але дівчина відмовилась — застарий для неї міністр. Їй двадцяти немає, а йому під шістдесят».
Концертів на честь свята було два. Перший — в ніч з 31 серпня на 1 вересня. Шоу розпочалось з грандіозного військового параду, в якому, крім сучасної бойової техніки, брала участь і кіннота.
А після концерту розпочалось світлове шоу. «Лазери, феєрверки, салют, димове шоу — це неможливо описати словами. Це потрібно бачити», — не приховує дівчина свого захоплення. За всім цим майже тригодинним грандіозним шоу спостерігали лише 50 спеціальних гостей Каддафі. І серед них — Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Другий концерт відбувся через два дні. На нього були запрошені кількасот високопоставлених лівійських чиновників та посли іноземних держав.
Єдина прикрість, яка сталася в Лівії з Іриною та її подругами, була пов’язана із організаторами поїздки з української сторони. «Нас здивувало і насторожило те, що нам забороняли спілкуватись з єгипетськими артистами, — розповідає Іра. — Мовляв, там одні наркомани і проститутки». Та все ж контакт відбувся і українці з подивом дізнались, що єгиптянам про них говорили ті ж нісенітниці. «Ми зрозуміли, що нас спеціально ізолюють один від одного», — продовжує дівчина. У кінці-кінців українці дізнались і про причину подібної поведінки керівників їх делегації. Вона була банальна — фінансова. Українці не мали дізнатись скільки платять єгиптянам. «Був бунт і нам доплатили. Я за сорок днів отримала тисячу доларів. За сольний виступ мені заплатили сотню. Це моя місячна зарплата в будинку культури», — зітхає танцівниця.
Після концерту українська делегація мала зустріч із Муамаром Каддафі. «Поговорили хвилин п’ятнадцять. Так — загальні слова. Каддафі враження не справив. Маленький чоловічок в спортивному костюмі і туфлях. Типовий продавець апельсинів на полтавському ринку», — сміється Іра.
Поїздкою вона дуже задоволена. За переліт, харчування та проживання платили лівійці. Ще й виділяли по 80 доларів на телефонні переговори. А єгиптяни, взяши у кожної із дівчат електронні адреси, обіцяли зв’язатись і запропонувати контракти на роботу на курортах. «Щось мовчать поки що, — із жалем говорить Ірина. — Але я надіюсь. Із Лівією ж поталанило».
