Те, що в останні пару-трійку років в Україні почали ремонтувати дороги, є фактом, який не потребує доведення. Ми все це бачимо навіть на прикладі місцевості, де проживаємо.
Жителі регіону, в якому розповсюджується «ЕХО», постійно проїжджають поряд з грандіозними шляховими спорудами поряд з Бутенками, їздять по частково відремонтованій автодорозі Полтава — Кременчук, читають повідомлення про те, що з місяця на місяць розпочнеться будівництво фактично нової магістралі Дніпро — Решетилівка. Узимку всі ми спостерігали, яка потужна і більш-менш сучасна техніка чистила від снігу автошляхи державного значення.
Та всі ці грандіозні і дійсно потрібні державі та суспільству дорожні роботи чомусь викликають змішані почуття. Хоча здавалося б, потрібно лише радіти. Адже метафора про те, що дороги є «кровоносними судинами» економіки, зовсім не є якимось перебільшенням.
Але довго радіти не вдається. Адже всі ми бачимо, як швидко псуються ці щойно збудовані чи відремонтовані «судини». А потім читаємо про те, хто і скільки вкрав на будівництві доріг. При цьому нам розповідають, що в незадовільному стані «свіженьких» шляхів винні великовагові автомобілі, які перевозять вантажі, що не відповідають жодним дозволам і нормам.
Але мене, приміром, ніколи не полишала думка про те, чому ж на державному рівні ніяк не можуть вирішити проблему із фурщиками, із тим, що вони дійсно везуть величезні вантажі і цим руйнують дороги. Невже це так важко? Уже й транспортна інспекція, нібито, працює, і вагові комплекси скрізь встановлюють, і штрафи гігантські виписують. А результату немає. І мимоволі починаєш задумуватися над тим, що існування проблеми фурщиків комусь вигідно. Кому? А давайте подумаємо разом?
Практично всі ми прочитали низку публікацій про корупцію у сфері будівництва та обслуговування доріг, у якій підозрюють керівництво Полтавської облдержадміністрації. А Президент України Петро Порошенко навіть ініціював відставку своїх підлеглих Валерія Головка та Андрія Пісоцького. Суми «відкатів», що фігурують у кримінальних справах стосовно полтавських чиновників, дійсно вражають. Мова йде про десятки мільйонів гривень лише від одного підрядника. А їх, тих підрядників, у Полтавській області десятки.
Звичайно, полтавські посадовці очікувано назвали оприлюднені дані про корупцію політичною провокацією у період виборів. У принципі, може бути й таке. Адже їх провина ще не доведена.
Але інша публікація, цього разу у Фейсбуці, таки схиляє вірити в правдивість інформації про корупцію у сфері будівництва доріг у Полтавській області. Та й не лише в Полтавській. Повністю статтю на сторінках «ЕХО» опублікувати не вдасться. Надто вона об’ємна. Прочитати її можна за посиланням https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=773055013075471&id=100011129387515
Автор проаналізував офіційні дані зі звіту Укравтодору. Там цифри ще вражаючіші, аніж ті, що фігурують у публікаціях про полтавських чиновників, яких підозрюють у корупції. Виявляється, Укравтодор за весь 2018 рік відремонтував 987,8 кілометра доріг. Це лише на 56 кілометрів більше, ніж у 2017 році. А витратили на все це дійство на 12,2 мільярда гривень більше. Це означає, що кожен зайвий кілометр дороги обійшовся бюджету (тобто кожному із нас) у 218 мільйонів гривень. Далі автор наводить ще багато красномовних цифр. Зокрема і про те, що в 2019 році вартість кожного кілометра відремонтованої дороги ще суттєво зросте.
Читаючи це, розумієш, що чиновники таки можуть вимагати багатомільйонні хабарі та відкати. Тим більше, що є фурщики, на яких усе можна списати.
Цікаво, а Головко із Пісоцьким теж стануть отими фурщиками? Чи, нарешті, посадять не лише їх?
