У малесенькому селі Прогрес Червоноквітівської сільської ради розгорівся типовий для сучасної України конфлікт. Причина, як завжди, — земля.
Про конфліктну ситуацію редакція дізналася зі слів місцевої жительки, яка представилася Наталією Михайлівною. Жінка зателефонувала на один із мобільних телефонів і розповіла, що її та інших селян фактично позбавляють земель, придатних для випасу корів.
Тут потрібно одразу зазначити, що Прогрес розташований на території сільради, яка є депресивною навіть не для надто потужного в плані економіки Кобеляцького району. Землі тут не надто родючі, отже, немає великої кількості потужних фермерів. Про якісь промислові підприємства годі й говорити. Їх тут не було ніколи. Тому для багатьох місцевих жителів єдиним джерелом прибутку є утримання великої рогатої худоби на м’ясо та молоко. Для них корови є справжніми годувальницями.
Тому розпач, із яким Наталія Михайлівна розповідала про можливу втрату пасовищ, можна зрозуміти. Вона повідомила, що кілька тижнів тому на луках, де місцеві жителі зазвичай випасали своїх корів, з’явилися трактори. Потужна техніка почала розорювання. Жителі Прогресу заблокували роботу техніки і почали вимагати зустрічі з фермером, який взяв у оренду тамтешню землю.
Наталія Михайлівна дізналася про те, що землі під пасовищами надали для ведення особистого селянського господарства учасникам Операції об’єднаних сил (раніше — АТО). А ті, у свою чергу, миттєво віддали її в оренду. У принципі — типова для України ситуація. Селяни, які утримують корів, ніколи особливо не переймалися отриманням хоча б якихось документів на землю, якою користуються. Натомість, чиновники обласних управлінь Держгеокадастрів, які «роздають» землі державної власності, мають неофіційну вказівку відмовляти всім пересічним громадянам України, окрім учасників АТО, у праві отримання земель за межами населених пунктів. Тому фермери та керівники агрофірм охоче користуються цією ситуацією, щоб через учасників ООС взяти землю в оренду або в приватну власність. Адже, згідно з українським законодавством, землі особистого селянського господарства можна продавати.
У Прогресі склалася саме така ситуація. Селяни «ні сном, ні духом» не відали, що пасовища, які вони з діда-прадіда використовували, не маючи на них жодного документа, уже є чиєюсь приватною власністю. А побачивши на луках трактори, почали протестувати. Дійшло аж до обіцянок спалити техніку.
Знімальна група «ЕХО» прибула в Прогрес близько 13:00 7 березня. На той момент на луках знаходилися кілька людей. Особливо «гарячі» пристрасті вже не «кипіли».
Згадана Наталія Михайлівна так прокоментувала ситуацію:
— У нас забирають хліб із рота і віддають атовцям.
Вона сказала, що поважає учасників АТО, але не згодна з тим, щоб вони отримали прогресівську землю. Вихід із ситуації жінка запропонувала наступний.
Вона сказала:
— Нехай збираються — і на Полтаву.
Присутня на луках червоноквітівський сільський голова Людмила Рибалко була більш стримана. Вона сказала:
— Так, фермер надав нам копії витягів на право власності на землю. Її отримали в основному мешканці Полтави. Не сумніваюся, що в нього є й інші необхідні документи. Але немає межових знаків. Без них починати роботи не можна. Я пропоную вставити межові знаки, а вже потім шукати компроміс. Хоча, підтримуючи місцевих людей, я проти того, аби пасовища віддали в приватну власність. Згоди сільради в цьому випадку ніхто не питав. Хоча я повідомляла в обласне управління Держгеокадастру, що ці землі солонцюваті, заболочені і використовуються як пасовища.
Фермер, який представився Олександром Олександровичем, демонстрував «залізну» витримку. Він спокійно слухав свою опонентку та сільського голову, не сперечався з ними, охоче погодився оприлюднити свою точку зору. Він наголосив, що діє виключно в законному полі і висловив готовність досягти компромісу з жителями Прогресу.
Чи то жартома, чи всерйоз,Наталія Михайлівна запропонувала:
— Купляй нам 50 доїльних апаратів і миримося.
Олександр Олександрович, посміхнувшись, відповів, що не готовий одразу приймати такі «дорогі» рішення.
На цій ледве не мажорній ноті зібрання на луках закінчилося.
P.S. Зараз сільський голова Людмила Рибалко намагається домовитися в обласному Держкомземі, щоб у селян не забирали хоча б ті пасовища, що залишилися.
