Минулої неділі в Україні медики відзначили своє професійне свято.
Зазвичай медперсонал Царичанської районної лікарні до свята готується заздалегідь. Збирає урочисті збори, запрошує гостей, артистів, скрізь панує піднесений настрій. Та цього року ми спостерігаємо іншу картину. Як відомо, у медичній галузі відбувається реформація. І проходить вона, м’яко кажучи, болісно як для самих медичних працівників, так і для пацієнтів. Невизначеність, тотальне скорочення кадрів, невідомість — такі на сьогодні існують гострі реальні проблеми в сільській медицині. Медики в сільській місцевості розгублені: вони достеменно не знають, як складеться доля районних, містечкових лікарень, у якому статусі працюватиме вторинна ланка на селі (або навпаки, не працюватиме), як їм виживати. Але однозначно, районні лікарні не повинні зникнути. Це розуміють усі.
Як зізналися кореспондентам тижневика царичанські медичні працівники, свято збиралися відмітити скромно, у колі колег, без урочистостей. Та були приємно здивовані, коли напередодні Дня медичного працівника до лікарні завітали гості. Крім того, Геннадій Сумський вручив головному лікарю первинної ланки Наталії Дениско сертифікат на придбання двох комплектів охоронної сигналізації та додаткове обладнання для новозбудованих Прядівської і Бабайківської амбулаторій загальної практики сімейної медицини, а виконуючому обов’язки директора Царичанської центральної районної лікарні Віктору Бровку — сертифікат на придбання 5 комплектів комп’ютерного обладнання для створення автоматизованих робочих місць у відділеннях лікарні.
Та повернемось до буднів медицини. Поспілкувавшись з працівниками лікарні, бачимо таку сумну гірку картину. Не на камеру медики зізнаються, що занепокоєні подальшим розвитком медичної реформи. У них складається таке враження, що медицину на селі цілеспрямовано знищують чиновники та творці реформи. Особливо, це стосується «вторинки», де лікарі вузьких спеціальностей (лори, хірурги, кардіологи, офтальмологи тощо) опинилися під загрозою скорочення. На сьогодні вторинна ланка на Приоріллі знаходиться у невизначеному стані. Споруди перебувають на балансі селищної ради, обладнання і оснащення (майно) — обласної ради. Кошти на зарплату забезпечує цільова державна субвенція.
— Якби визначилися в області, чого вони хочуть конкретно від нас. Нам не зрозумілий алгоритм дій чиновників, — каже головна медсестра вторинної ланки Валентина Полотненко. Область націлює на те, що наш заклад повинен оптимізуватись і заробляти кошти самостійно, тобто бути фінансово незалежними. А на чому нам заробляти, як у нас немає відповідного медичного обладнання? У нас немає сучасного рентген-апарату, мамографа, томографа, спірографа, узі-апарату, енцефалографа, достатньої кількості комп’ютерної техніки та багато іншого. Є тільки електрокардіограф, та й той «ледве дихає». Лабораторія слабо оснащена. Ми порахували, щоб утримувати реанімаційне і приймальне відділення, нам треба на рік три мільйони гривень. Валентина Полотненко каже, що в неї все-таки жевріє надія на новостворений парламент, президента Зеленського, які звернуть увагу на сільську медицину.
— Ми готові працювати, відповідати викликам часу, модернізуватись, якщо і до нас влада у верхах повернеться обличчям та відповідно створить умови для успішного функціонування, — відзначила медик.
