27 червня, о п’ятій тридцять, у соняшниковому полі, поряд із селом Підгора, упав параплан. Загинули двоє молодих, світлих людей. Один із них — Сергій Попович, чоловік, який створив «ЕХО». 16 років тому він продав «вазівську» «вісімку» і за виручені гроші відкрив газету. Розпочав проект, в успішність якого ніхто, окрім нього, не вірив.
Сергій Попович, засновник медіа-проекту «ЕХО», був людиною дуже принциповою. Аж до впертості. Протягом усіх 15 років, доки ми працювали разом, до нього неодноразово підходили із пропозиціями друкувати в газеті некрологи. З точки зору комерції — це досить вигідно. І справа навіть не в грошах, які можна отримати за друк некрологів. Чимало людей дуже цікавляться саме такими повідомленнями. І виписують газети для того, щоб дізнаватися, хто і коли помер.
Сергій принципово не погоджувався на подібні пропозиції. Тому й зараз, у момент, коли він пішов від нас, ми ні на крок не відступимо від його позиції. Некрологів не буде. Навіть для нього. Він би був проти.
…Коли ми того страшного дня зібралися на місці трагедії майже в повному складі, то оператор Рома, трішки оговтавшись від шоку, знайшов у собі сили пожартувати:
— А Сергій би сказав: «Чого застигли, працюємо. Нікалаіч, Саня, де тексти, де репортаж, Олег, чого на сайті нічого немає?»
І це правда, так би й було. Сергій був професіоналом. Хоча й нічого ніколи не закінчував. А що дає той диплом? Щорічно українські вузи випускають сотні, якщо не тисячі дипломованих журналістів. А працювати нікому.
Сергій всього досяг сам. І встиг досягти всього, про що можна мріяти.
Одне із досягнень — колектив. Той, хто бачив «ехівську» кухню зсередини, знає, що тут немає начальників, немає підлеглих. Тут немає «блатних» чи авторитетів. Тут усі рівні, усі друзі. Кожен знає і виконує свою роботу. І це — прекрасно. І це — заслуга Сергія.
А тому — нехай ніхто не турбується або не сподівається, «ЕХО» продовжує свій політ. Попри всі труднощі, попри горе, яке навалилося на всіх. Витримаємо. Він би цього хотів.
Політ продовжується. Політ нормальний.
