Нещодавно в Бабайківському ветеранському клубі «Надвечір’я» відбулося свято. Керівник клубу і його ведуча Лідія Мацак назвала захід «святом душі». Душевне свято було сповнене щирістю, теплом, увагою і добротою.
На зустріч завітали мешканці поважного віку з усієї Бабайківської округи. Люди старшого покоління, досвідчені, мудрі, працьовиті, зібрались на захід у Будинку культури, щоб відпочити душею, поспілкуватися, послухати гарну пісню і пожартувати. Гостей зустріла «родинною» піснею молода місцева співачка Олена Боклаг.
Присутній на заході ієрей Свято-Миколаївського храму отець Ілля схвально відгукнувся про те, що люди збираються на зустрічі, задовольняючи свої духовні і культурні потреби. На заході були приємні сюрпризи та подарунки. Для присутніх були проведені вікторина і веселі конкурси. Публіка сміялася від душі. Підсолодила веселий настрій учасникам клубу і група енергійних жіночок «Гарячі шкварки» (керівник Оксана Даниленко). А їхня пісня «Варенички» ще й додала смакоти, бо присутніх пригостили варениками.
У Бабайківці живуть працьовиті і гостинні люди, творчі і непосидючі. Для них мала батьківщина — найкращий куточок на землі. І вони стараються жити так, щоб після них залишилася добра пам’ять. Про це говорила староста Валентина Чвертка, яку старші люди тепло називають просто Валею, бо поважають її за добросовісну роботу і старання. Чим ще відрізняються бабайківчани? Тим, що дуже талановиті, співучі, майстровиті. Тут зібралася ціла низка майстрів і майстринь, які володіють досконало голкою, пензлем, лобзиком. Тут займаються лозоплетінням, різьбленням по дереву, малярством, вишивкою та багатьма іншими народними ремеслами. Саме серед жінок поважного віку багато вишивальниць, гарних майстринь, у яких роботи виконані різною технікою. І саме вони відгукнулись на заклик керівниці «Надвечір’я» Лідії Мацак колективно вишити великий рушник, який стане візитівкою Бабайківки. За задумом організаторів, при в’їзді до села планують поставити банер зі світлинами вишиваного рушника. Він буде символом Бабайківського краю, символом добра і дружби. Адже кожна майстриня вкладе туди часточку своєї душі, характеру, думок. У кожної мисткині власна особлива техніка вишивання, передана їй від бабусі–матері. Цього дня багато місцевих майстринь принесли свої роботи. Присутні мали змогу не тільки милуватися вишиваними шедеврами, а й слухати розповіді жінок про свою творчість. Особлива деталь усіх оповідачок: вони вишивають вночі, бо вдень багато інших господарських клопотів. Як зізналася одна з майстринь:
— Робота так захоплює, що незчуєшся, коли і ранок. І не можеш відірватись, хоча і обіцяєш собі, що останній рядок, а потім ще, ще… На зустріч цього дня прийшли майстрині-вишивальниці Маргарита Риба, Галина Головко, Алла Гейб, Тамара Нушель, Надія Єрмілова, Ніна Левенець. Лариса Марочка, відома в районі талановита мисткиня, не тільки показала свої нові роботи, застосовані у техніці вишивки стрічками, а й з гордістю продемонструвала і вишивки своїх учениць — учасниць гурту «Гарячі шкварки». Костюми, а точніше юбки, на дівчатах були вишиті стрічками ними власноручно. Відрадно, що свої уміння та хист поважні майстрині передають дітям, онукам. Не зникне ніколи їхнє мистецтво. Не зникне мова і пісня, родинність, барвінок, рута, чорнобривці, мальви, доки живе українське село і живуть у ньому люди.
Упродовж свята свої пісні дарували присутнім запрошена гостя з Царичанки Олена Сульжик, юна Таня Даниленко, поважна Ніна Тацуля. Після урочистої програми учасники «Надвечір’я» мали змогу поспілкуватися за щедрим столом.
