Два роки судився з управлінням житлово-комунального господарства Полтавської міськради 43-річний Олег Бут.
18 грудня 2017-го чоловік їхав на своєму автомобілі Nissan Leaf по трасі Київ-Харків і пробив колесо. Подав до суду на міськраду і 25 листопада 2019 року виграв справу в Полтавському апеляційному суді, який постановив стягнути 5 тисяч гривень морального і 12 тисяч матеріального відшкодування з управляння житлово-комунального господарства Полтавської міської ради. Про це розповідає ІВ «Полтавщина».
Олег розповів, що вирішив судитися з містом у вечір аварії.
— Була майже 19-та година, темно і йшов дощ. Їхав у бік Левади трасою і раптом я вскочив переднім лівим колесом у глибоку калюжу. Машина просто різко зупинилась. Колесо розірвало, там було дві дірки таких, що рука влазить, ще диск розбився, — пригадує Олег. — Я викликав поліцію, щоб зафіксувати факт ДТП. Стояв на трасі з пробитим колесом і дві години чекав поліцейських. Приїхала одна машина, екіпаж на троє патрульних, які ще півтори-дві години це все описували. Вони запропонували домкрат, щоб замінити колесо, але в мене не було запаски. Мене виручив товариш. Додому я потрапив після півночі. Згодом замінив усе колесо. Прикро, бо я три дні тому тільки-но поставив зимові шини на всіх колесах. За товарознавчою експертизою, заміна розбитого колеса мені обійшлася у 12 тис 450 грн. Без цієї експертизи вам ніхто нічого не буде повертати
Аварія сталась на трасі міжнародного значення «Харків-Київ», навпроти готельного комплексу «Баварія» і автосалону «БМВ». Ще три місяці Олег витратив на те, щоб довести, що дорога знаходиться на балансі управління ЖКГ. Потім подав на нього до Октябрського районного суду Полтави.
— Якби хоча б 30% водіїв, які потрапляють у такі неприємні ситуації і пошкоджують свої машини, подавали до суду, то дороги б у нас були ідеальні. Люди в нас не хочуть зрозуміти одного моменту: працюючі громадяни сплачують податки, які йдуть на благоустрій тих же доріг. Влада повинна відшкодовувати подібні збитки. Усім відомо, що купа люків і зливних решіток покрадена. Водій як думає: ну вскочив і вскочив у яму, судитись — це довго, це клопіт і ніхто не хоче цим займатися. А моя справа — це безпрецедентний випадок в Україні, бо нікому ще не вдавалося довести вину. Все розраховано на те, що людина не витримає судової тяганини і покине. Пару разів я теж хотів припинити ці суди. Через них два рази потрапляв у лікарню. Раз у мене стрибнув тиск, бо було 6 чи 7 засідань по одному з судів. Вони мене довели до того, що я потрапив у лікарню з гіпертонічним кризом. Все одно не покинув, бо пішов на принцип. Дехто вважає, що 17 тисяч за два роки заробити — це якось малувато. Але питання не в сумі. Якщо кожен так буде робити, ми житимемо краще і будемо їздити по гарним дорогам і не будемо ламати машини. Можливо, цей ремонт дороги, який проводять зараз на тій ділянці, частково залежить і від мене. Там зараз більш-менш хороша дорога.
Грошей Олегові Буту ще не відшкодували.
— Пройде 3-4 тижні, доки мені віддадуть кошти, бо бюрократична машина в нас працює досконало. Суд відбувся 25 листопада. На повний текст рішення суддям відводиться 5 робочих днів. Це до наступного понеділка, до 2 грудня. Колегія була з 3 суддів. Будь-хто з них може захворіти, піти у відпустку і так далі. Справа одразу гальмується до моменту, доки суддя не повернеться. Коли буде повний текст, апеляційний суд повинен зібрати справу і надіслати поштою в суд першої інстанції — це Октябрський районний. Потім суддя першої інстанції повинна написати виконавчий лист, на який днів 10 дається за процедурою, або й 20. Потім цей лист направлять у виконавчу службу. До речі, це все вони відправляють поштою, мені його не дають, щоб я одвіз. А потім тільки виконавець приступить до процедури стягнення коштів. Якби такі суди були щодня, то процедура була б відточена до автоматизму, — вважає Олег Бут.
