Наперед прошу вибачення у читачів, які віддають перевагу редакційним статтям, де критикують владу чи описують політичні події. Знаю, що вони «заходять» найкраще. Але, на мій суб’єктивний погляд, є речі, значно важливіші, аніж поїздка Зеленського в Оман чи навіть продаж землі, за право контролю над яким чубаряться у Верховній Раді.
От, скажімо, днями в Кобеляках серед частини містян був зафіксований сплеск панічних настроїв. Люди нервували, сумували, нудьгували і обурювались одночасно. А причина всіх цих емоцій була одна — у райцентрі на кілька годин зник сигнал цифрового телебачення Т2. Електрики проводили якісь планові роботи і відімкнули ретранслятор від живлення. Сигналу не було майже весь день. Протягом цього часу кобелячани телефонували підприємцям, які продають різне телеобладнання, у редакцію, друзям, знайомим із метою вияснити, що ж трапилося. Зважаючи на масове занепокоєння, один із працівників редакції висловив припущення:
— А ви уявіть, що буде, коли й Інтернет на день зникне. Думаю, без суїцидів не обійдеться.
А от дійсно, уявіть для себе, що з вами буде, коли на день-другий із вашого життя зникнуть такі речі, як мобільний та інтернет-зв’язок та ще й телебачення. Що робити, як вижити у світі без новин, серіалів та соціальних мереж? Ніколи не задумувалися над подібною проблемою? Вважаєте, що її, такої проблеми, не існує? Тоді хоча б на один день візьміть і вимкніть усе оте, вище перелічене. Та на який там день, на годину вимкніть. Чомусь, мені здається, що таке випробування витримають не всі. Хоча відомо ж, що протягом тисячоліть свого існування людська цивілізація досить успішно обходилася без цифрового і супутникового телебачення, Інтернету і мобільних телефонів.
А дійсно, що робити, чим зайняти отой час, що неминуче вивільниться після відмови від названих благ цивілізації? Варіантів, насправді, достатньо.
Можна просто лягти і виспатися, розвантаживши свій мозок від надлишку інформації.
Можна погуляти на свіжому повітрі, узявши із собою: а) дітей; б) дружину або чоловіка; в) домашніх тварин.
Можна нарешті зайнятися фізкультурою.
Можна прочитати книгу. А то й дві, у залежності, на скільки часу вистачить сили волі, аби утриматися в реальному житті.
Можна піти в гості до мами. Поки ще жива. У соцмережах чи телевізорі мами вже не буде.
Ну от і порівнюйте, що є важливішим і потрібнішим.
До речі, усі перечислені експерименти автор проводив над собою. Зізнаюся чесно, позбавитися залежності від гаджетів зовсім непросто. Але можливо. У результаті, живемо вдома без телевізора та Інтернету. І нічого, гірше не стало.
