Житель малесенького села Кишеньки, що в Кобеляцькому районі, ще рік тому будував плани на майбутнє і спокійно трудився на землі. Зараз усі його думки — про те, як вижити.
52‑річний Сергій Сліпченко зізнається:
— Довго думав, чи звертатися до редакції. Дружина відраджувала. Казала, що ніхто мені допомагати не буде, лише інших потішу своєю розповіддю. Але все ж вирішив розповісти через газету про свою біду. Світ же не без добрих людей, можливо, хтось і зможе допомогти. Окрім того, якщо не стукати, то ніхто й не відкриє.
У свій час кілька десятків років тому Сергій закінчив Кам’янський технікум і пішов працювати на Тахтаївський гранкар’єр. Остання посада на підприємстві — головний енергетик. Було це ще в 90‑х роках минулого століття. Потім підприємство занепало і зараз фактично знищене. Сліпченко не з тих, хто одразу впадає у відчай. Не довго думаючи, чоловік вирішив працювати на землі. Що ще залишається робити в сільській місцевості. Займався вирощуванням овочів та обробітком людських городів. Каже:
— Попит на мої послуги був завжди. Напевне тому, що старався робити на совість. Воно ж, самі знаєте, багато хлопців намагаються все зробити бігом. А від цього якість страждає. А я потихеньку, потихеньку, але все до пуття. По картоплі робив людям усе — від підготовки ґрунту до викопування.
Окрім того, такий-сякий заробіток давали послуги із благоустрою садиб так званих дачників. Кишеньки розташовані в гарному місці. Саме тут Ворскла впадає у Дніпро. І досить багато приїжджих людей намагаються придбати тут землю або садибу. Сліпченко говорить:
— А я наймався і був таким собі ландшафтним дизайнером, приводив садиби до порядку.
Так тривало до серпня минулого року. Тоді Сергій раптом почав почувати себе зле. Звернувся до медиків. І виявилося, що чоловік страждає від цілого «букету» хвороб. Медики нарахували з десяток патологій — від вузлового зобу на щитовидній залозі до гатроезофального рефлексу. Зоб хірурги видалили, але все інше залишилося. Найбільше, за словами Сергія, дошкуляє рефлекс. Чоловік пояснює:
— У мене кислота в шлунок потрапляє неконтрольовано і буквально спалює його. Там і з печінкою проблема, і виразка є, і панкреатит із холециститом.
Не дивлячись на реформи, що тривають у медицині, легше таким людям, як Сергій Сліпченко, не стало. Адже за всі медичні послуги йому доводиться платити із власної кишені. Якщо не за роботу лікарів, то хоча б за медикаменти, які купляє сам. Операція на щитовидній обійшлася у 18 тисяч гривень. На термінове лікування, яке хоча б знімає симптоматику, тратить у місяць до трьох тисяч. Каже:
— Продав усе, що міг. Зараз продаю хату в Кишеньках. Операція на шлунку в Києві коштує 2 тисячі доларів. У Полтаві — 10 тисяч гривень, плюс супровід. А це теж не менше десяти вийде.
«Вигрошившись», чоловік вирішив звернутися за допомогою до місцевої сільради. Але там йому відмовили, пославшись на відсутність коштів у бюджеті. Тоді він поїхав у Кобеляки, пішов по офісах політичних партій. Але, як відомо, політики Україні допомагають людям виключно в період виборів. А зараз вони, вибори, не на часі.
Але в Кобеляках Сліпченку порадили звернутися до депутата Полтавської облради Миколи Жука. Він написав прохання про допомогу і передав його помічнику депутата Анатолію Кучеренку. Той, у свою чергу, пояснює:
— Думаю, що тисяч п’ять виділить депутат із свого фонду.
Тоді Сліпченко і вирішив звернутися до редакції. Каже:
— Я багато не прошу і на багато не сподіваюся. Але буду радий кожній гривні. Хочеться ж іще жити і працювати.
Номер карти ПриватБанку Сергія Сліпченка: 4149 4390 4272 0031
