Чоловік розповів, що майже два роки намагався віднайти документи, які б засвідчували право власності «Полтавагаз» на газопровід до села Лісне Сухинівської сільської ради. І врешті, йому дали відповідь, що таких документів немає.
Тема газопроводу до села Лісне вперше була піднята в публікаціях «ЕХО» ще в липні 2018 року. Тоді на шпальтах тижневика і в Інтернеті з’явилися статті під назвами «Діло — труба» (№32 (777) від 09.08.2018) та «Ой, чиї то труби» (№33 (778) від 16.08.2018). Мова йшла про таємниче зникнення на межі викрадення металевих труб підвідного газопроводу до маленького села Лісне, що на території Сухинівської сільської ради. Тоді навколо цих труб, придатних лише для здачі в металобрухт, розгорілася ціла інформаційна війна. Почав її Павло Гунжель, а закінчилося все «розбірками» між поліцейськими та адміністрацією «Полтавагазу».
Минуло два роки. Труби благополучно десь щезли і про них майже всі забули. Окрім жителя Сухинівки Артура Ковача. Він ще в 2018 році намагався довести, що ті металеві труби є власністю жителів Лісного і Сухинівки, які купляли їх за власні кошти.
І ось у 2020 році, після виокремлення тарифу на доставку природного газу, тема труб, точніше — газогону до Лісного, стала актуальною знову. Той же Артур Ковач нагадав, що оскільки газогін будували за гроші селян, то газовики не мають права брати із них плату за доставку газу. Хоча потрібно зауважити, що з 2018 року в землі лежать уже нові поліетиленові труби. А їх селяни не купували.
Днями до редакції завітав Артур Ковач. Він поділився новиною. Артур показав документ, котрий отримав із департаменту корпоративних, майнових відносин та управління об’єктами державної власності Міністерства енергетики та захисту довкілля. У відповіді на запит про надання публічної інформації зазначено:
— …на балансі АТ «Полтавагаз» обліковується об’єкт державної власності — газопровід високого тиску довжиною 4808 погонних метрів, інвентарний номер №153230700330100790, розташований за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, село Лісне. Правоустановлюючі документи на зазначений газопровід високого тиску в Департаменті корпоративних, майнових відносин та управління об’єктами державної власності відсутні.
Коментуючи отриману відповідь, Артур Ковач заявив, що тепер розглядає можливість забрати собі у власність частину газогону. Адже, за його словами, документів на право розпоряджатися цим об’єктом у газовиків немає.
Прецедент би був цікавий, що й говорити. Хоча один з юристів, котрий погодився прокоментувати подію, пояснив:
— Ну і що з того, що немає правовстановлюючих документів? Це — поширене явище. Скажімо, у Кобеляках на балансі комунальної служби є дороги. Їх утримують, обслуговують. Але правоустановлюючих документів на ці дороги в міста немає. Це ж не означає, що їх хтось забере собі у власність.
На думку юриста, жодних шансів у Ковача на отримання «долі» в газогоні немає.
Але ж відомо й інше. Ніколи не кажи ніколи. Особливо в умовах відсутності правової держави в Україні.
