Напевне, саме по такому принципу орлицькі, а тепер уже кобеляцькі, чиновники виділяють земельні ділянки для учасників АТО-ОСС. Тобто, якщо солдат рік був на передовій, то обіцяної землі йому доведеться чекати удвічі довше. Богдан Гречин із Орлика служив чотири з половиною роки. Надати землю йому обіцяють уже три роки. При такій «принциповості» бюрократів чекати йому ще років шість.
Час летить стрімко. І ось уже сім років минуло з того злощасного дня, коли на сході України почалися бойові дії. Спочатку військова операція мала назву АТО. Згодом її перейменували в ОСС.
Житель Орлика Богдан Гречин провів на передовій або поряд з нею три роки. Спочатку хлопець добросовісно відслужив строкову, а потім підписав контракт і потрапив у зону бойових дій. Будучи в складі спеціальної оборонної групи, побував і в Гнутово, і у Водяному. За словами хлопця, довелося і під артобстріли потрапляти, і свисту куль до несхочу наслухатися. Був контужений, довго лікувався в Маріуполі, Києві, Полтаві. Одним словом, «сьорбнув» «принад» фронтового життя по повній програмі. Демобілізувався уже в 2020 році.
Будучи в армії, на передовій, Богдан, як і інші учасники Антитерористичної операції, неодноразово чув, читав, бачив по телевізору, як чиновники різного виду та рівня «розпиналися» з приводу того, якими ж почестями і привілеями будуть відзначати колишніх солдатів. Зокрема, чув і про те, що матиме право на першочергове отримання двохгектарної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. І наївно повірив, що так і буде. Як в телевізорі. Але реальність виявилася дещо іншою. І зараз у хлопця складається враження, що спочатку його безсовісно дурили орлицькі чиновники, а зараз своєрідну естафетну паличку взяли в свої руки кобелячани. І тепер уже вони дурять колишнього солдата.
А ми вас туди не посилали
Про те, як «виділяли» землю колишньому «атовцю» екс-керівники Орлицької сільради, нам розповіли батько Богдана Висиль Гречин та дід Михайло.
Дід Михайло говорить емоційно і свого обурення не приховує. Каже:
— Вони, оті наші колишні чинуші, і Богомаз, і Дудка своїх дітей і онуків у армію не пустили. А коли ми за землю почали просити, то нам сказали, що вони нашого Богдана на фронт не посилали. Та ми й не кажемо, що посилали, але навіщо ж нас так безсовісно дурити? Спочатку орлицьким «атовцям» почали виділяти землю «на Кубі». Це у нас так місцина зветься. Там усе маслинами та іншими кущами заросло. Там не те що сіяти, а й худобу пасти неможливо. Потім таки Богдану нормальну ділянку пообіцяли. Він хлопець приїхав і заяву на сесію написав. І документи на виготовлення технічних проектів подав. А потім нам сказали, що на сесії неправильне рішення прийняли. Проголосували за виділення землі за межами населеного пункту. А вона, та земля, в межах. Сказали, виправимо помилку, проголосуємо правильно. Проголосували правильно. Було це на останній в історії сесії Орлицької сільради. А потім виявилося, що ту ділянку іншому віддали. Ми нічого проти того хлопця не маємо. Він теж був у АТО, він заслужив. Але як йому могли ту землю виділити, якщо більше сесій просто не було? Це вони що, документи підробили чи двічі одну ділянку різним людям виділили? Дурять нас, безсовісно дурять.
Василь Гречин розповідає, що обіцяну сину земельну ділянку він навіть засівав. І урожай із неї збирав. А потім виявилося, що земля віддана іншому.
Богдан Гречин: безземельний атовець
Тепер настала черга кобелячан
Як відомо, з 2020 року Орлицька сільрада, як і більшість подібних органів місцевого самоврядування, припинила своє існування. І на її місці постала новостворена Кобеляцька громада. Нова влада отримала в спадок усі землі і право ними розпоряджатися.
І Богдан Гречин та його родичі вирішили добиватися обіцяної земельної ділянки вже у кобеляцьких кабінетах. Але досить швидко зрозуміли, що від перестановки доданків сума таки не міняється. І ось уже нові чиновники почали їх дурити. Змінилася лише відстань, яку колишньому «атовцю» доводиться долати, аби почути чергову брехливу обіцянку. Раніше Богдан Гречин їздив у Орлик у сільраду, зараз — у Кобеляки, у раду міську.
Розповідає сам Богдан:
— Я особисто ходив до міського голови Олександра Копельця. Він сказав, що земля є, і мені її нададуть. Я написав заяву до сесії. Потім, після того, як сесія відбулася, приїхав і дізнався, що мені відмовили. Мовляв, неправильно заяву написав, не вказав кадастровий номер земельної ділянки. Я — знову до Копельця. А він каже: «Я ж землю не надаю, то депутати так проголосували, пиши нову заяву». Я то напишу, але мені здається, що мене знову дурять. По-перше, кобеляцькі землевпорядники мали б знати, що заяву без кадастрового номера не задовольнять. По друге, а як я можу дізнатися той кадастровий номер?
Днями Богдан Гречин знову поїде в Кобеляцьку міську раду. Знову буде писати заяву на отримання земельної ділянки, яку він очікує вже три роки.
Хлопець із цього приводу сумно жартує:
— Це в них таке як рік за два виходить. Служив я чотири з половиною роки, якщо рахувати «срочку». Землю чекаю три роки. Це мені що, ще років п’ять-шість чекати?
Дід Богдна Михайло Гречин, у свою чергу, обіцяє, що в разі, коли онука вчергове обдурять, звертатиметься вже в прокуратуру.
