Цьогорічний політичний рік в Україні почався. Почався досить рано. Як правило, у ці дні українці, у тому числі і політики, ще допивають-доїдають. Потім ще тижник-другий відкапуються, а вже після цього починається яка-неяка політична діяльність. Про економіку говорити взагалі не доводиться, адже в суто аграрній державі економічні процеси чітко прив’язані до посівної та жнив.
А в 2022‑му все почалося рано. Причому, не лише у «високій» київській політиці, а навіть на нашій периферії.
У Києві із 17 січня почалася публічна битва за рейтинг між Зеленським і Порошенком. Одному потрібно «посадити», щоб підняти свій дещо підупалий авторитет серед тих виборців, які ще довіряють «народному президенту». Якщо «не посадить», то буде виглядати слабаком. У другого варіантів більше. Можна «сісти» і стати жертвою режиму, політичним в’язнем, можна — вийти на свободу і довести, що його політичний опонент нікчема.
Та для обох оте, що називається судом, насправді є політичною виставою, яку вони вирішили продемонструвати народу, одразу після закінчення новорічних свят.
У Кобеляках — своя вистава, своя політика. Схоже, що на місцевому рівні хтось вирішив добряче хитнути рейтинг Олександра Копельця. Це в минулому році в Олександра Олександровича все було «в шоколаді», а почався рік новий — і почалися проблеми.
Адже, на суб’єктивну думку автора цієї статті, «сміттєвий» дзвіночок у вигляді блокування незаконного звалища є лише першим, але не останнім. Чує моє серце, що попереду багато подій, малоприємних для очільника кобеляцької громади. І буде ще й другий, і третій дзвінок. Поки що в публічному просторі діють виключно громадські активісти. А от коли раптом «увімкнуться» офіційні силові структури, стане зовсім весело. Адже якщо добросовісно зайнятися тим, як і кому роздавалася земля, законністю тарифів, тендерами та міським бюджетом, то там на десяток кримінальних справ набереться.
Усі оці події, які розпочалися ще до повного закінчення довжелезних новорічних свят, говорять про те, що поточний рік буде «веселим». І роботи для журналістів вистачить.
Але, як би це парадоксально не звучало, наведена вище обставина зовсім не налаштовує на оптимістичний лад. Адже політичні «веселощі» не поліпшують стан економіки, не вирішують жодної соціальної проблеми, вони завершуються банальною зміною влади.
А хочеться, аби стало трішки нудніше в політиці, а веселіше в економіці. Чесне слово, хочеться.
Поки що ж будемо веселитися, споглядаючи одну виставу за іншою. Як не перед добром.
