У сьогоднішньому світі надто багато негативу. Точніше — негативу стільки ж, скільки було й сто, і тисячу років тому. Просто негативної інформації на нещасні людські голови «виливають» набагато більше. А між тим, самі люди, зокрема, українці, не стали гіршими. Про чергове підтвердження тези читайте нижче.
У селі Коваленківка проживає чудовий чоловік, з гарним почуттям гумору і прекрасним прізвищем — Добряк Володимир Олександрович. Усе своє свідоме життя Володимир Добряк ніби підтверджував право носити таке прекрасне прізвище. Усі його знали і знають, як дійсно добру, чуйну і небайдужу до чужих проблем людину.
Та що там люди, і доля прихильно ставилася до Добряка. Він разом із дружиною Наталією Михайлівною виростив і виховав трьох прекрасних дітей. Усі вони живуть і працюють у Кобеляках, тобто поряд із рідною Коваленківкою та своїми батьками. А там і внучата пішли. Їх у Добряків уже п’ятеро — четверо дівчаток і хлопчик.
А ще Добряк усе своє свідоме життя чесно працював. Починав у семидесятих, ще в тодішньому радгоспі «Передовик». І, дивись, так і «набігло» 43 роки трудового стажу. Вийшов на пенсію, але продовжував працювати, адже старанні і професійні спеціалісти зараз буквально на вагу золота ціняться.
І, здавалося б, можна жити і радіти життю. Воно вдалося — діти і онуки поряд, робота є, кохана дружина поряд.
Але доля таки вирішила перевірити на міцність Добряків, а їх земляків — на щирість і добросердечність.
Восени минулого року різко погіршився стан здоров’я Володимира Олександровича. Він уже не міг працювати, сил не стало. Пройшли перевірку. Медики виявили серйозну патологію, що загрожувала життю — аневризму аорти.
У принципі, сучасна медицина із такими проблемами справляється. Але для цього потрібні гроші.
От і довелося знайомим Добряків «кинути клич» про допомогу. У тому числі, і через нашу газету.
І ось днями зателефонувала Наталія Добряк. І повідомила чудову новину. Її чоловік уже вдома, операція пройшла успішно. Робили її у знаменитій київській клініці імені Миколи Амосова.
Жінка розповіла, що київські хірурги розповідали, що аорта у Володимира Олександровича у будь-який момент могла порватися. І тоді — уже ніхто б не врятував.
Але все минулося. Зараз життю Володимира Добряка та хвороба вже не загрожує.
Але телефонувала Наталія Добряк не лише для того, аби поділитися радісною новиною. Вона попрохала через газету висловити щиру подяку всім названим і неназваним доброзичливцям, жителям Коваленківки, Комендантівки, Озір, Дабинівки, Кобеляк, Кременчука і Горішніх Плавнів.
Жінка через сльози розповідала:
— Ви знаєте, я й до цього часу в приємному шоці. Я такого навіть не очікувала. На допомогу прийшла вся Коваленківка. Кошти несли, везли і слали на картку. Коля і Саша Антонови дуже допомогли, Андрій Фещенко, Ярослав Яненко, золота дитина, скільки він нас возив, куди потрібно, по першому дзвінку в будь-який час дня і ночі. Думаю, що я просто не зможу всіх назвати, хто допомагав. Можливо, про когось навіть на знаю. Але, повторюся, без допомоги людей ми б грошей на операцію не зібрали. За це будемо вічно вдячні всім благодійникам. І таки ж неправда, що люди зачерствіли душею і серцем. Ні, українці добрі і щирі. Просто потрібно про це частіше нагадувати.
Що ж, перевірку витримали не лише Добряки. Перевірку на добро витримала вся Коваленківка. І десятки жителів інших сіл та міст.
