Війна війною, а закони ринкової економіки в її класичному розумінні ніхто не скасовував. Думаю, що більшість ще із школи пам’ятають один із найголовніших законів так званої ринкової економіки, який гласить: «Попит породжує пропозицію». Якщо попит переважає, то ціни зростають. У разі, коли на тому чи іншому ринку переважає пропозиція того чи іншого товару, то ціни падають.
От зараз ми всі бачимо на власні очі, як працює цей закон.
На що в Кобеляках та сусідніх громадах нині різко зріс попит? Відповідь однозначна — на житло. Волею злої долі в нашу місцевість були змушені переїхати тисячі українців із Харківської, Сумської, Донецької, Луганської, Запорізької та навіть Дніпропетровської областей. Частина із них рятуються від жорстоких реалій війни, частина — взагалі втратили житло.
У результаті, люди були змушені виїхати. Тисячі з них зупинилися в затишних і, не будемо гріха таїти, поки що абсолютно безпечних Кобеляках, Біликах, Нових Санжарах, Царичанці.
Ринок відреагував миттєво. Якщо ще пару місяців тому в тих же Кобеляках було проблематично здати житло за три тисячі гривень у місяць, то зараз.... Зараз не є дивиною знайти оголошення, у яких звичайнісіньке житло пропонують за 10 тисяч гривень у місяць. Причому — без врахування комунальних послуг. Тобто вартість оренди житла зросла втроє-вчетверо.
І що тут скажеш? Ринок диктує.
Та водночас... Водночас сотні кобелячан надали своє житло безкоштовно. Ну, хіба з умовою сплати комунальних послуг. Сотні кобелячан та жителів інших населених пунктів докладають просто безпрецедентних зусиль, аби допомогти людям, котрі потрапили в скруту, знайти хоча б якийсь дах над головою.
І перші, і другі живуть в умовах ринкової економіки. І перші, і другі знають про шалений попит на житло. Але роблять різний вибір.
Ні в якому разі не збираюся когось за щось засуджувати чи повчати. Просто прошу зважити на те, що ринок створюють люди. І одна справа — підвищувати ціни на житло в період будівництва автодороги, коли в Кобеляки приїхали сотні робітників. Люди приїжджали в мирний час, вони заробляли гроші, мали якусь впевненість у завтрашньому дні.
Зараз їдуть інші. Деякі з переселенців уже втратили все матеріальне. У них залишилося лише життя. І заплатити 10 тисяч гривень за місяць проживання вони просто не можуть.
Так, серед переселенців є й достатньо багаті люди. Так, частина із них і ведуть себе не надто адекватно. Але то — їх проблема, їх гріх, їх Карма.
І ніякі закони ринку ніколи не переважать законів людяності. Там свій попит і своя пропозиція. І ніхто й ніколи не забере у нас можливості просто залишатися людьми, прийти на допомогу ближньому чи навіть дальньому.
Вибір завжди є. І за кожен вибір буде своя плата. Причому — не грошима. Гроші, вони річ важлива і потрібна. Але вони не вирішують жодної справжньої, а не надуманої проблеми.
Будь-ласка, зробіть правильний вибір, залишайтеся добрими і милосердними. Воно до вас повернеться.
