За минулий рік на території Кобеляцької та Білицької громад, а загалом на всій території України, збільшилась кількість виникнення пожеж та загорань у лісових масивах, що викликає занепокоєння в працівників пожежно-рятувальної служби «101».
Кожен із нас, перебуваючи на роботі, а особливо в такі спекотні дні, як зараз, мріє хоч на мить завітати до лісової галявинки, у затишку відпочити, пообідати. Найтрадиційніше у нас на Україні — це підсмажити на вогнищі шашликів. Та більшість із нас у таких випадках не можуть поводити себе гідним чином. Адже багаття, які ми розкладаємо в лісі, обкопують за правилами пожежної безпеки лише школярі під наглядом викладачів, дорослим це не під силу... ПООБІДАЛИ, ВІДПОЧИЛИ, ЗАЛИШИЛИ!
А інколи поведінка наших «любих діточок» взагалі шокує працівників ДСНС, які проводять розслідування пожеж. З вуст свідків часто чути, що бачили дітей, а після них горить трава, очерет, хвойна підстилка. А батьки навіть і не здогадуються, де вони були і чим займалися. І кого в цьому разі звинувачувати та хто платитиме адміністративні стягнення? За таких випадків на території Кобеляцької та Білицької громад неодноразово виникали пожежі, які нанесли великих матеріальних збитків не тільки нашій країні, а найголовніше — природі. Обгорілі дерева, які довгими роками росли, щоб радувати своєю красою та очищати наше повітря, пташині гніздечка, комахи та тварини. Усе це відмирає внаслідок дії вогню. Чому? Чому ми не можемо дотримуватись елементарного — слідкувати за своєю поведінкою, у результаті якої все більше і більше трапляється лиха? А найголовніше — хто з нас має право знищувати природу та шукати нібито в цьому певну вигоду для себе?
Уже в який раз Полтавське РУ ГУ ДСНС України в Полтавській області нагадує та попереджає: дотримуйтесь елементарних правил пожежної безпеки — і ви збережете не тільки своє майно, а й мальовничі краєвиди, сповнені різноманітним життям. І хочеться вірити, що дорослі стануть обачнішими при поводженні з вогнем, а діти скоріше зрозуміють свої помилки, а їхні жарти з сірниками залишаться жахливими дитячими спогадами. І дай Бог, щоб кожен із нас міг лягти на зелену траву, вслухатись у звуки та життя природи і не забруднити свій одяг об попіл минулорічних пожеж.
