От і дожили ми до чергового невеличкого ювілею газети «ЕХО». Номер, який ви читаєте, є тисячним. Тобто газета «ЕХО» вже тисячу разів виходила у світ.
Цей невеличкий ювілей, волею долі, доводиться відзначати далеко не в найкращі часи. І справа тут не лише в закономірному падінні тиражу, різкому зменшенні кількості рекламодавців та інших негараздах. Зараз усі ми спільно переживаємо не один з найскладніших, а найскладніший період у історії незалежної України.
Війна вплинула на всіх і все. Звичайно ж, вплинула негативно. Безумовно, цей негатив зачепив і газету. Постійно зростають ціни на друк, постійно виникають перебої з електроенергією, причому, не лише в нас, а й у вінницькій типографії, де ми друкуємося. Звичайно ж, немає мови і про якихось грошовитих рекламодавців. Яка реклама під час війни? Доводиться телефонувати ледве не в кожне поштове відділення і виясняти, чому тому чи іншому читачеві не доставили газету, чому поштарі відмовляються приймати передплату. А є ж і таке. Мова йде про Нові Санжари.
Але це не ті труднощі, які лякають, тим більше — «ламають». Нічого, пристосовуємося, знаходимо виходи з тієї чи іншої кризової ситуації. Такі проблеми, навпаки, мобілізують, примушують частіше вставати із «п’ятої точки» і шукати нові варіанти, нові теми, працювати оперативніше. Скажімо, хто б міг подумати ще 10 місяців тому, що доведеться шукати і публікувати раціоналізаторські пропозиції щодо того, як запустити газовий котел за відсутності електрики. А зараз це — суперактуально.
На жаль, у редакційній про ювілей газети доводиться повідомляти і про таку не надто приємну подію, як майбутнє подорожчання. Із 1 січня 2023 року примірник газети в роздрібній торгівлі коштуватиме 15 гривень, а не 12, як зараз. І, швидше за все, це не буде останнім у майбутньому році підняттям ціни. Адже на даний момент ціною, яка дає змогу редакції працювати в нормальному режимі, без форсмажорного пошуку коштів на друк кожного номеру, є 18 гривень. І це при тому, що зарплата кожного працюючого в «ЕХО» зменшилася рівно удвічі. Таке рішення було прийняте на зборах колективу. І всі погодилися. Тому що всі вірять — ми доживемо до кращих часів. Тобто, доживемо до Перемоги, Миру і наступного за цим відновлення економіки. Можливо, навіть доживемо до того моменту, що «ЕХО», як у Данії, читачі будуть отримувати безкоштовно. Адже там прибутки від реклами дозволяють редакції буквально роздавати газети.
А зараз хочу від імені всього редакційного колективу, як аксакалів, так і молоді, подякувати всім нашим читачам та рекламодавцям за вірність. Без вас ми точно б не вижили. А все інше, повторюся, подолаємо.
А ще хочу згадати і подякувати всім, хто у свій час доклав більших чи менших зусиль до розвитку проекту «ЕХО». А саме: Світлані і Любові Попович, Костянтину Капацію, Олександру та Любові Онищенко, Миколі Гузченку, Марині Сідаш-Приходько, Дарії Срібній, Олені Сульжик, Тетяні Кайстро, Володимиру Паршевлюку.
....Ну і пом’янемо Сергія....
