До редакції зателефонувала жителька села Мирне Тетяна Овчаренко і розповіла життєву історію.
За її словами, кілька тижнів тому додому приїжджав її син Андрій, котрий знаходиться в лавах ЗСУ. Приїжджав у короткотермінову відпустку.
Користуючись нагодою, вирішили відремонтувати «бойового коня» Андрія. Мова — про мікроавтобус Фольксваген Т4.
Говорить Тетяна Миколаївна:
— У нас дома така ж машина. Чоловік працює механізатором у фермерському господарстві Сергія Жука. На техніці знається, руки із правильного місця ростуть. От і вирішив, доки син і його машина вдома, трішки її «підлампічити». Самі ж розумієте, автомобіль приїхав із бойових умов, возили на ньому все — від тіл загиблих до снарядів. Та й доріг там немає. Почали ремонтувати. Замінили одну запчастину, другу. Почали допомагати переселенці з Харкова, які в нас у селі живуть. А там — ремонту та ремонту. Вже й гроші і запчастини закінчилися. І от збирається мій чоловік їхати в Полтаву за черговою запчастиною. І відпрошується із роботи в Сергія Жука. Той, звичайно, запитує про причину такого прохання. Чоловік, Михайло Овчаренко, його звуть, розказує. Тільки Жук почув про потребу, як одразу відрядив до нас свого інженера. І сказав:
— Усе оглянь і склади список, що потрібно відремонтувати, аби машина стала, як нова.
Список, я вам скажу, вийшов довгенький, а сума кругленька. Ми б таких грошей не зібрали. Та Сергій Миколайович оплатив вартість усіх запчастин. І в результаті, син поїхав у свою бойову частину на автомобілі після капремонту.
Ми попросили жінку надати фото відремонтованої машини. А вона пояснила:
— Ой, я її не фотографувала. Чесно зізнаюся, мені страшно на неї й дивитися було. Зелена, із хрестами. І пахне порохом і кров’ю. Серце болить, коли на неї дивишся. Адже розумію, що на ній їздить мій син. Слава Богу і добрим людям, що тепер хоча б їздитиме на повністю відремонтованій машині.
