Думаю, що всі знають про феномен граблів, на які наступають. Він, цей феномен, це явище, є просто таки містичним, якщо говорити про представників влади. Особливо, місцевої влади.
Та влада, що в Києві, навіть у Полтаві, по суті своїй схожа на ту, що в Кобеляках, Біликах, Нових Санжарах. Але в силу деяких причин таки професійніша. Можливо, люди, які керують державою та областями, краще навчались у школі та вузі, можливо у них є дорожчі радники. Можливо все. Але так затято на одні й ті ж граблі там, «наверху», не наступають. Хоча, знову ж, можливо, це авторське твердження є помилковим.
Та повернемося до наших баранів, точніше, граблів.
Не помилюся, стверджуючи, що зараз увага сотень, якщо не тисяч кобелячан прикута до епопеї із судовою тяжбою та інформаційною війною, що точиться в міському ліцеї №2. Десятки тисяч переглядів відео на цю тему, сотні коментарів, пристрасті киплять, дирекція школи і влада міста з якоюсь незрозумілою настирливістю наступає на граблі. На граблі, які не так давно добряче дзизнули по лобі вже екс-міського голову Олександра Копельця. Той теж терпіти не міг інакомислячих, той теж притримувався тези про те, що є дві думки — одна його, а інша неправильна.
Різниця тільки в тому, що Копелець у своїй боротьбі з інакомислячими та нав’язуванні громадськості своєї точки зору користувався паперовими ЗМІ, а його наступники активно використовують цифрові технології.
Але сенс залишається незмінним — будь-що довести, що саме думка влади є правильною.
Хоча, по великому рахунку, вся оця судова епопея, всі оці двохразові звільнення завуча школи виїденого яйця не вартують. Просто мали зустрітися два юристи — один від Таміли Шарої-Махно, а другий від ліцею чи відділу освіти, і в досудовому порядку вирішити спірне питання.
Натомість ми маємо справжнє юридично-політичне шоу сумнівної якості і користі. І якщо дії Таміли Шарої-Махно можна зрозуміти і пояснити, то чого добивається адміністрація ліцею і чиновники міськради – не ясно. Завуч хоче відновити свої права. Тут усе чітко і ясно.
З іншого боку, ми чуємо щось про збереження психологічного клімату в колективі. Але щось підказує, що більшість педагогів ліцею хоче, аби ця юридично-медійна «Санта Барбара» закінчилася, не почавшись.
А з точки зору більшості сторонніх спостерігачів виглядає так, що влада бореться з інакомислячими. Адже люди ще пам’ятають, що саме завуч єдина публічно виступила проти призначення директором Поліни Тараненко.
І саме за це її звільнили. І хоче цього чи ні міська рада, але в людей створюється враження, що вона намагається розправитися із інакомислячими.
А навіщо? Ну критикує Таміла Віталіївна керівництво ліцею та міста. Вона має на це право. Ну знімає Олег Решетило відео про ці та інші події. Ну тенденційні ці відео. Ну й що? Має право. Ну є, можливо, й політична складова в цьому конфлікті? І що? Це теж нормально. Чи представники нинішньої кобеляцької влади думали, що їх всі любитимуть, а на їх крісла ніхто не претендуватиме?
Усе ж це вже було в сучасній кобеляцькій історії. Були спроби розправитися із неугодними, заткнути рота інакомислячим. І все закінчилося досить плачевно. І не для неугодних та інакомислячих.
