Напевне, всі знають вираз про те, що «де багато господинь, там хата не метена.»
Він якнайкраще характеризує ситуацію, яка нині склалася в Кобеляцькій міськраді. На жаль, різні представники одного органу місцевого самоврядування надто по-різному бачать те, як має жити (про розвиток мови немає) громада і своє місце в цьому процесі. Точніше, місце то бачать, адже кожен мітить на перше. А от чи адекватно оцінюють свої можливості? Тут питань значно більше, аніж відповідей.
Зараз створюється враження (і не лише в автора цієї статті), що в нинішній міській раді кожен чиновник прагне показати недоліки іншого. А в результаті, часу на те, щоб просто проявити себе, не вистачає.
От днями один із чиновників міської ради інформує про те, що в навчальних закладах немає дрів.
А перед тим автор цих рядків задає йому питання, чому на зимовий період не були закриті від опадів міські фонтани. Про це редакцію одна із мешканок Кобеляк повідомила. Жінка дуже переймається, чи не зруйнує крига ці споруди.
Повідомляю про це чиновника. А наступного дня запитую в одного із його підлеглих, чи була якась вказівка або розпорядження із цього приводу. Виявляється — не було.
А один із працівників міськради на умовах анонімності поскаржився на явно нездорову обстановку. Чоловік розповів:
— Ну є проблема. Вони, проблеми, завжди були і будуть. Немає нічого ідеального. По нормальному представники влади мають не ділити, де чия сфера відповідальності, а разом вирішувати проблему. Візьмемо ті ж дрова для шкіл чи ті ж фонтани, про які ви говорити. А в Кобеляках, як в отій оповідці про Лебедя, Рака і Щуку. І в результаті, хазяїнів багато, а хата не метена.
Так воно і є. І, на жаль, не лише в Кобеляках. Як тут не згадати оту штучну істерію, що роздмухують із приводу нібито конфлікту між Президентом Зеленським і Головнокомандуючим ЗСУ Залужним.
Напевне, це якась генетична вада українців, бачити виключно себе гетьманом і чубитися між собою навіть у дні смертельної небезпеки.
Адже всі подібні чвари не приносять користі їх учасникам. Неминуче виграє третя сторона.
І якщо ота «третя сторона» таки виграє… Ну, в Кобеляках, то ще Бог із ними, хтось хату таки підмете, дрова в школи завезе і фонтан накриє. А от в умовах війни, яку веде Україна…
Звичайно, можна списати всі згадані негаразди на недосвідченість керівників. Але, повторюся, в умовах війни часу на надбання досвіду в них просто немає.
У зв’язку із цим згадується ще старий і чорний-пречорний анекдот. У заслуженого-перезаслуженого хірурга запитують:
— Як ви досягли такої майстерності у проведенні операцій. Це — хист від Бога?
А хірург відповідає:
— Та від якого Бога. У мене півкладовища практики.
Якщо «заріжуть» Україну, то другої вже не буде.
