Якщо точніше, то пересувне відділення запрацювало у Новосанжарському районі з 1‑го квітня 2009 року. Воно мало обслуговувати населені пункти Судівку, Бредуни, Шпортьки, Попове, Бечеве, Горобці, Шовкопляси. На території обслуговування міститься 801 двір, в яких проживають 856 чоловік. Зрозуміло, що три місцеві відділення при цьому були закриті.
— Але поява пересувного відділення повністю замінила роботу колишніх стаціонарних, — запевнює Володимир Барило, начальник районної дирекції «Укрпошти». — Ця своєрідна «пошта на колесах» змогла запропонувати клієнтам і всі старі послуги — від пересилки кореспонденції до оплати компослуг, і деякі нові — електронні перекази, ліки на замовлення і т. д.
Також Володимир Дмитрович стверджує, що пересувне відділення відвідує села по чіткому графіку, з яким ознайомлені жителі вищезазначених сільрад. Приїздить поштова машина чотири рази на тиждень і стоїть у кожному селі близько однієї години.
— Якихось проблем із введенням пересувного відділення не з’явилося, — говорить Володимир Барило. — Поштарі як працювали, так і працюють. А відгуки від людей та місцевого самоврядування у нас лише позитивні. І з доведеним планом працівники цього відділення справляються.
Наостанок Володимир Дмитрович додав, що в Новосанжарському районі цього року введення додаткових пересувних відділень (читай — закриття стаціонарних) не планується.
Після розмови із очільником районних поштовиків ми вирішили поспілкуватись із звичайними клієнтами «Укрпошти». І для цього вирушили до новосанжарського села Судівка. Якоїсь однозначної думки із спілкування з місцевими жителями вивести не вдалося, тому пропонуємо вам самим ознайомитись із деякими висловлюваннями і зробити особисті висновки.
Тамара Смирнова: «Так, я користуюся послугами пересувного відділення — ходжу платити за газ і світло. Звичайно, раніше було краще, коли воно було постійно на місці. Але добре, хоч у Санжари не треба їздити платить!».
Галина-перша: «Та графік то у них є, от тільки по графіку не всігда виходить! А як оце зимою, ви представляєте?».
Галина-друга: «В Лучках правильно роблять, що протестують. У нас он — клубу немає, школу закрили, пошту закрили. Тепер немає нічого…»
Ольга Тетянко (поштар): «Ви знаєте, робота у нас та що була, та і лишилася. Люди спочатку теж були насторожилися. Але зараз вже начебто привикли».
Олександр Левченко: «Фактично нічого не змінилося. Машина приходить за графіком, годину стоїть. От хіба що раніше, якщо щось не так із газетою чи що, то міг прийти і сказати начальнику відділення, а зараз — куди прийдеш? Та ви краще напишіть, що треба скорочувати «хутірські» сільські ради — і за рахунок цього економити. А то живе 300 чоловік, а на апарат сільради за рік йде 100 тисяч. От вам і економія!».
Любов Миколаївна: «Мені зараз зручніше платити в Санжарах. Коли було відділення у нас, то сюди ходила, а тепер чекати неудобно».
Валентина Козирева: «Навіть при комуністах було поштове відділення! І зараз має бути».
Надія Ухналь: «Ми теж протестували проти закриття — та хто нас послухав? Так і напишіть! А різниця у тому, що взимку чи восени людина прийде і чекатиме своєї черги на морозі та холоді, а так би стояла у приміщенні! От і все».
Наталія Іванова: «Лучче, як тут почта! В любе время пішов. А тепер старенькі стараються передати за комунальні поштаркою, щоб не стояти. Збільшується нагрузка на поштаря».
«А взимку взагалі тр…ць!» — додає її донька Тетяна Іванова. І продовжує: «Ви і бабушку нашу запишіть — Катерина Іванівна Ширінкіна. Вона так кричала, коли закривали пошту, а толку?».
Ось такі колоритні та не дуже відгуки жителів Судівки про закриття сільського поштового відділення та роботу переїзного. До речі, одна із співрозмовниць по секрету додала: «В Києві все одно стоять вже закуплені машини під ці відділення. Так що все одно зроблять, як захотять».
Лишається сподіватися, що жителям Лучок таки вистачить терплячості та наполегливості у відстоюванні свого відділення. І без їх згоди робити «лучче» їм все-таки не будуть.
