27 червня 2019 року пішов від нас єдиний і неповторний друг, товариш, колега, засновник проекту "ЕХО" Сергій Попович.
27 червня 2024-го. Дев’ята ранку. Йдемо до Сергія.
Як виявилося ми вже не перші. Поряд із пам’ятником лежать свіжі квіти. Напевне, то вже мама була.
Стоїмо, дивимось на зображення на пам’ятнику. Ні, не таким був Сергій у житті. Він був більш веселим і молодим. Таким і залишився навіки.
Хтось говорить:
– Напевне Сергій би нас похвалив. Адже попри війну та інші проблеми тримаємось, "ЕХО" живе, хоча 90 відсотків паперових ЗМІ припинили існування.
– Хто, Сергій би похвалив? Та він би розказав... Як писати і про що писати. Ще й накричав би.
Так, Сергій був по своїй натурі перфекціоністом. Прагнув до нових і нових висот.
Висота його й забрала.
Ось вже й п’ять років промайнули від того страшного дня.
П'ять років Сергія немає із нами. Хоча ні, він є. Доки живе в нашій пам’яті.
"Спи спокійно", "земля пухом" - то не про нього. Спокій йому навіть не снився.
Не знаю, що буде із проектом "ЕХО" далі. Демографія, війна, надмірна цифровізація грають проти нас.
Та зрештою таким є одвічний закон життя і смерті. Все рано чи пізно помирає. Але не зникає безслідно. Адже емоції, пам’ять залишаються і передаються.
Сергій умів викликати емоції. Нам є про що згадати.
Так і згадуємо. Коли частіше, коли рідше. Але 27 червня - завжди.
Не спи Сергію вічно. Вічного польоту тобі друже...
