Буквально три тижні тому була написана редакційна стаття під назвою «Перейменування сіл: Кобеляки змирилися, Білики протестують».
У ній мова йшла про цікаву різницю в ставленні жителів двох сусідніх громад до процесу перейменування населених пунктів.
Мешканці Кобеляцької громади із певною приреченістю сприйняли далеко не бездоганні, з точки зору юридичної науки, історії та елементарного здорового глузду, вимоги центральної влади про зміни назв сіл Кунівка і Сухинівка. Щодо села Леваневське, то тут місця для дискусії дійсно немає. Радянський льотчик Сігізмунд Леваневський і сам би, напевне, здивувався, дізнавшись, що на його честь дали назву селу на Полтавщині.
І от жителі Кобеляцької громади, можливо й пообурювавшись по кухнях та інших закутках, але вимоги влади прийняли і почали вигадувати своїм селам нові назви. Ті назви, що пропонували так звані «хвахівці» з Інституту нацпам’яті, люди на місцях навіть не обговорювали.
Та все ж, рішення було прийняте і села перейменували.
До речі, хочеться поінформувати жителів Сухинівки та Кунівки, щоб не поспішали бігти кудись у органи реєстрації нерухомості чи чогось іншого і робити зміни в документах. Те, що вони покірно проголосували на Едемі чи просто промовчали, ще не означає, що їх села дійсно отримали нові назви. Не все так просто.
...Думаю, що всі пам’ятають про село Чкалове в Кобеляцькій громаді. Процес його перейменування почався ще в 2023-му році. Ми тоді про це писали в статті під назвою «Село Чкалове мають перейменувати за 6 місяців». Публікація вийшла в світ у серпні 2023-го. Нехитрий підрахунок засвідчує, що епопея із перейменування Чкалового мала закінчитися в лютому, максимум у березні 2024-го. Але вона не закінчилася. Так селяни проголосували за нову назву Єднання. «Аж» три чоловіки проголосували. Так, сесія Кобеляцької міської ради теж прийняла своє рішення. Але ж сесія міськради не має права змінювати назви населених пунктів. Це — повноваження Верховної Ради України.
А Парламент рішення по Чкаловому не прийняв і до цього часу. Більше року минуло, а Чкалове залишається Чкаловим.
Отак от. А мугирів підганяють. Давайте, перейменовуйте, а то прийде пан із канчуком і по ср..ці надає.
Але повернемося до сьогодення.
Якщо кобелячани сумирно проголосували, то біличани й не думають цього робити. Немає на платформі Едем ніякого голосування по перейменуванню Марківки, Чорбівки, Прогерсу та Червоних Квітів.
А дехто із людей, які спостерігають за процесом, стверджують, що вже й не буде нічого. Мовляв, усі терміни для виконання законодавства про деколонізацію вже закінчилися.
Щодо останньої тези, то не готовий сприймати її, як істину.
Хоча, у всезнаючій, але не зовсім серйозній Вікіпедії, написано:
«... Терміни й суб’єкти ухвалення рішень
Про перейменування топонімів у межах населених пунктів та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків, які не підпадають під дію пам’яткоохоронного законодавства:
- 27 липня 2023 — 27 січня 2024: Органи місцевого самоврядування населених пунктів (сільські, селищні, міські ради або військово-цивільні адміністрації). Якщо на цьому етапі рішення не ухвалено, повноваження отримують:
- 27 січня — 27 квітня 2024: Сільські, селищні, міські голови або особи, які здійснюють іхні повноваження;
- 27 квітня — 27 липня 2024: Голови обласних державних адміністрацій або особи, які здійснюють їхні повноваження».
А зараз, на хвилиночку, початок вересня 2024-го. Уже ті села Полтавська ОВА мала перейменувати. Але не перейменувала.
Та мова не про це. А про те, що жителі населених пунктів, розташованих на території Білицької громади, не змирилися. Вони протестують, вони пишуть звернення, вони їздять по архівах і шукають документи, за допомогою яких мають довести абсурдність перейменування.
От чому так? Невже в Білицькій громаді настільки більше нащадків козаків, у порівнянні з Кобеляцькою? А в кобеляцьких селах лише мугирі залишилася, чи як?
Не знаю, як кому, а мені ставлення чорбівчан і марківчан до своєї малої батьківщини більш симпатичне. І щиро бажаю, щоб їм усе вдалося.
