Рік закінчується. Випускаємо останній в 2024‑му, номер газети.
І потрібно писати передноворічну редакційну статтю. По теорії — якусь життєрадісну і оптимістичну. Ну, про звершення в цьому і надії в наступному роках.
Потрібно. Але не надто хочеться. Точніше, хочеться, але не знаєш, про що.
У економіці все завмерло. На фронті, навпаки, рухається, але не в той бік. І навіть погода зовсім не новорічна.
Заходжу в Інтернет, щоб подивитися на поради, які дають різні психологи, тренери і коучі. Нічого нового. Поставити ялинку, заварити кави або чаю. Людям старшого покоління — купити мандарини, щоб їх запах нагадав про дитинство. Зателефонувати дальнім, сходити в гості до ближніх. Так, усе це потрібно робити. І роблю.
Але ж про що написати? Про перемогу боксера Усика? Ну, в цьому випадку маю зовсім іншу точку зору, протилежну тій, яку зараз нав’язує українцям вітчизняна пропаганда. І не оприлюдню її ніколи. Все одно проти пропаганди не попреш.
Так про що ж? О, ідея. Гортаючи в телефоні сторінку із контактами знаходжу Юру Дейнеку. І ось вона, справжня передноворічна історія із хорошою подією і хорошими людьми, які доклали зусиль і втілили в життя дійсно корисну справу.
А було все так. Є в Кобеляках дитсадок «Золотий півник». Кілька тижнів тому вже писав про те, як там облаштували комфортне сховище для діток. Але ж історія на тому не закінчилася, вона отримала своє продовження.
Директор дитсадка Наталія Голтвянська вирішила не зупинятися. Оскільки в міському та й в інших бюджетах вільних коштів на ремонти і будівництва практично немає, то в дитсадку почали шукати потенційних спонсорів. І знайшли грантову програму від швейцарської організації Helvetas Swiss Intercooperation. Швейцарці надають гроші на втілення виключно гуманітарних проектів. Але кошти виділяють лише громадським організаціям. І не будь-яким, а тим, що вже мають якусь історію втілення в життя благодійних проектів.
Довго шукати в Кобеляках таку організацію не довелося. Є ж у нас Юрій Дейнека. І громадська організація «Кобеляки допоможуть», яка діє кілька років. Так, ця організація більше відома тим, що займається волонтерською діяльністю на підтримку ЗСУ. Але ж це не заважає допомозі в реалізації гуманітарного проекту для дитсадка.
Звичайно ж, Дейнека погодився, не роздумуючи. І почалася робота. І Наталія Голтвянська, і Юрій Дейнека зараз говорять про те, що весь процес ішов блискавично і без найменших проблем та затримок. Від написання грантової заявки до надходження на рахунок «Кобеляки допоможуть» 652 тисяч гривень минув лише тиждень.
Юрій Дейнека згадує:
— Я сам був вражений тим, як усе швидко відбулося. Напевне, це через те, що в підготовку документів миттєво увімкнулися фахові спеціалісти і просто хороші люди. Марина Пелюхня з міської ради написала економічне обґрунтування нашої заявки. Сергій Галушко в режимі 24 на 7 надавав юридичний супровід. А як поставилися до нашого замовлення постачальники із Харкова! Та вони щодня телефонували, уточнювали навіть кольори.
На отриману суму адміністрація дитсадка через громадську організацію замовила меблі для облаштування сховища для діток. Там є повний комплект — від ліжечок до спеціального килимового покриття, по якому дітки можуть навіть босоніж ходити.
І ось усе це поїхало в Кобеляки з Харкова. Вантаж зайняв величезну фуру. І тут нове випробування. У той вечір ішов дощ із снігом, дув пронизливий вітер. Але все це потрібно було розвантажити. І знову не обійшлося без добрих людей. На допомогу персоналу дитсадка прийшли батьки діток, які там виховуються. Незважаючи на вечірній час і погану погоду, працювали не менше сорока добровольців. І все зробили. Усе вдалося. У результаті, сховище вже не є тим звичним сховищем, у якому можна кілька годин пересидіти небезпеку бомбардування. Це — максимально комфортне приміщення, не гірше за традиційні класи і кімнати в дошкільних навчальних закладах.
А найголовніше, що й це ще не закінчення. Далі — буде. Увійшовши в смак, у дитсадку налагодили співпрацю вже із фінською благодійною організацією. І фіни беруться продовжити облаштування величезних підвалів під навчальним закладом.
Нагадаємо також сайт ГО "Кобеляки допоможуть": https://nashasprava.org.ua/
Ось така новорічна історія. У ній немає Діда Мороза чи Санти Клауса. Але диво є. Диво, яке стало можливим завдяки тому, що багато хороших людей об’єдналися навколо хорошої справи. І довели собі та іншим, що все можливо. Потрібно просто прагнути до мети і робити свою справу.
