Продовжуємо цикл публікацій про назви кобеляцьких кутків.
У цій статті зосередимось на описі мікрорайонів або кутків, котрі знаходяться ближче до центральної частини містечка. А вже в наступному номері газети згадаємо про найбільш мальовничі куточки, що розташовані на околицях поряд із річкою Ворскла. Отже, поїхали.
Броварки
Кобеляцькі краєзнавці пишуть, що вже у 17 столітті, у зв’язку із розвитком землеробства і збільшенням кількості розораних площ, у частини місцевих жителів почали з’являтися надлишки зерна, яке вони не могли реалізувати. І, як наслідок, підприємливі кобелячани почали його переробляти, у тому числі і на алкоголь. У результаті, почався розвиток гуральництва та броварництва.
Нагадаємо, що це таке.
Гуральництво — виробництво спирту, горілки з цукристих і крохмалистих речовин. Галузь господарства, що займається виробництвом спирту, горілки; винокуріння.
Броварництво — пивоварний промисел. Зазвичай сполучався з гуральництвом (винокурінням) та шинкарством. У 17–18 століттях належав до комплексу так званих українських прав.
Старшина, заможні козаки, міщани, а також духівництво мали з цього промислу неабиякий прибуток. У 1722 році в Кобеляках діяли 5 гуралень і 5 солодовень (броварень). Власники винокурень віддавали по 1 солоду на рік гетьману і полтавському сотнику. У сотника Сави Михайловича була винокурня на 4 казани.
Розвиток ремесел, селянських промислів та сільського господарства призвели до пожвавлення торгівлі. У тому числі, і зростали продажі горілки, пива та меду.
У 1722 році в містечку було 18 шинків, 6 бражниць, 3 броварні. Броварні були розташовані в районі сучасних вулиць Ярмаркова, Троїцько-Броварська, Черкеська, Олега Данільця.
Тих броварень уже дуже давно немає. Але назва мікрорайону збереглася.
Із найпопулярніших серед містян та інших жителів громади об’єктів у кутку Броварки розташований торговельний комплекс «Два куми».
Ведмедівка
Це — одна із найстаріших та найвідоміших околиць Кобеляк. Звичайно ж, із твариною ця назва не пов’язана. Адже ведмеді поряд із Кобеляками не жили ніколи.
Ведмедівка розташована на південно-західній частині містечка, поряд із річкою Кобелячок. Колись там знаходився хутір Ведмедя. Окрім прізвища жителя однойменного хутора, інших відомостей про нього немає. Нібито, він був першим, хто збудував хату в цьому кутку, а потім поряд із ним почали селитися його родичі. Пізніше будували хати й інші кобелячани. Так і виник мікрорайон Ведмедівка.
На початку 20 століття там проводили гучні загальноміські гуляння на честь свята Івана Купала. А ще Ведмедівка відома в містечку своїм вічно аварійним понтонним мостом.
Ведмедівка
Така назва закріпилася на куток, що розташований між річками Ворскла та Кобелячок.
У силу свого географічного положення — низина між двома річками, Гатище навесні постійно затопляло. Досить часто ґрунт на Гатищі не висихав навіть влітку, адже сюди, як і на Солонці та Поділ, стікалися дощові води із верхньої частини Кобеляк.
У 60-х роках аж 20 століття був проведений комплекс меліоративних заходів щодо осушування місцевості. Зробили насипи, загатили берегову лінію річок, підняли загальний рівень землі шляхом завезення величезної кількості ґрунту.
Нібито саме із особливостями географічного розташування і виникла назва Гатище.
Адже під час рясних дощів, а особливо танення снігу, господарі садиб, розташованих у цьому кутку, були змушені забивати палі й будувати або ремонтувати гатки для того, аби вода не затоплювала їх обійстя.
І от нібито під час чергової повені місцевого значення сусід побачив, як у двір одного господаря почала просочуватися вода. І кричав: «Гати ще! Гати ще!»
Звичайно, така версія дуже схожа на народну вигадку. Але вона має право на існування.
Фабрика «Зоря» розташована на Черкещині
Черкещина
Теж давній куток Кобеляк, розташований у верхній частині містечка. Колись там працювала інкубаторна фабрика, а до цього часу функціонує лише деревообробне підприємство «Зоря». Також у цій місцині розташований терцентр по наданню соціальних послуг.
Більшість краєзнавців пов'язують виникнення цієї назви із словом «черкаси». Так колись називали українських козаків. Як відомо, є в Україні навіть однойменне велике місто, центр Черкаської області.
Щоправда, дехто розповідає, що на початку 20 століття в Кобеляках квартирувалися чеченці, яких за часів російської імперії використовували для придушення народних заворушень. Одна кобелячанка розповідала, що їх використовували навіть для того, аби розганяти людей із кладовищ під час так званих «гробиків», щоб не напивалися до нестями. Але ця розповідь не підкріплена ніякими документами.
Відомий у Кобеляках краєзнавець Юрій Попруга більше схиляється до козацької версії. Він стверджує, що «черкесами» називали й козаків. Оскільки куток Черкещина розташований у тій частині Кобеляк, де колись була фортеця, то цілком логічним виглядає припущення, що там жили й черкеси-козаки.
До речі, згаданий Юрій Попруга, слідкуючи за даним циклом публікацій, зробив зауваження автору.
Юрій Попруга говорить, що назви кобеляцьких кутків, які фігурують у статтях, у свій час були нанесені на карти. Отже, їх можна вважати цілком офіційними.
Далі — буде
