«Полтавщина» поставила кільком із них запитання щодо мотивів такого відповідального кроку, адже деякі вирішили свідомо піти до української армії.
Микита Андрійчук (Народився у м. Лубни. Завершив навчання у Лубенському фінансовому економічному коледжі та має за плечима 2 роки навчання у Сумській академії банківської справи на заочному відділенні).
— Навчання в академії після року служби в армії обов’язково завершу. Тому що після служби планую служити у лавах міліції. Служити буду у місті Золочів Львівської області, у Внутрішніх військах. Чого чекаю від армії? Головне, хочу навчитися поводитися у різних ситуаціях. Це потім знадобиться мені у міліції. Тому служба в армії особисто для мене дає перспективу на майбутнє. Хоча мій батько, який має звання підполковника, спочатку не хотів мене відпускати. Але потім погодився із моїм вибором, а потім навіть схвалив. Зараз йому мій вчинок приємний.
Артур Дуда (с. Садки Кременчуцького району. Завершив ПТУ№ 6, має спеціальність токар).
— В армії служити хочу, тому що після завершення строку служби планую служити вже в органах ДАІ. Завтра серед інших поїду до Києва, в роту почесної варти. Армія мені також потрібна для того, щоб відчути все це на собі, просто так вирішив для себе — потрібно це прожити. В родині усі задоволені, що я іду до армії. А ось мої друзі поставилися до цього вчинку неоднозначно. Деякі говорили, що служба в армії — це втрата часу, що краще знайти десь роботу. Інші мій вчинок схвалювали.
Володимир Дружинін (Народився у м. Секеш-фехер-вар. Завершив Харківську юракадемію. Працював суддівським виконавцем у міському управлінні юстиції).
— Служити буду 9 місяців, у військах зв’язку. Деякі мені радили не йти до армії, але я вирішив сам. Це потрібно мені аби підвищити рівень моральної стійкості в критичних умовах. Це мені знадобиться у військовій юстиції, де я хочу працювати далі, і якщо після реформ військова юстиція залишиться. Взагалі, у нас у родині є певні військові традиції — мої прадід, дід та батько усі служили в армії. Так що у нас в роду чоловіки від армії ніколи не ухилялися.
Петро Бельський (с. Хитці Гадяцького району. Вчився в Чернігівському інституті права. Перевівся на заочне відділення).
— Спеціально перевівся на заочне відділення, щоб піти в армію. Служити буду в навчальному центрі «Десна». В армії хочу набути нових друзів та й пізнати саму армійську службу. В сім’ї мій вибір схвалили, бо у нас усі чоловіки служили. А ось із друзів кожен говорив своє. Одні залишилися навчатися і казали, що мій вчинок дивакуватий, але інші мій вибір підтримали.
