Кинувся писати останню в році, що минає, редакційну і впав у ступор. Ну не знаю про що написати і все тут. Привітати із Різдвом, Новим роком, чогось хорошого побажати?..
Нібито й добре, і потрібно, але якось банально.
У минулому році, якраз під Різдво і Новий рік в кобеляцькому дитсадку «Золотий півник» закінчили бомбосховище для діток облаштовувати, то й тема сама собою знайшлася. А в 2025-му? Австостанція? Надто вона скромна та ще й не дороблена. А ліфт в лікарню все ніяк не доїде, щоб про нього, як про святковий подарунок, написати.
Звернувся до колег з проханням про допомогу, щоб якусь тему підказали.
Один із них порадив:
– Ну, що тут напишеш? Про Різдво, про Новий рік, про під..в, що в нас на північному сході.
Знову те ж саме. Знову Різдво, знову Новий рік та й під..ри з північного сходу нікуди, на жаль, не поділися.
Вирішив дочекатися кобеляцького Різдвяного ярмарку. І знайти теми для редакційної під час нього.
Дочекався. А тут і «під..ри» підтяглися. Ті, що дуже люблять називати себе чиїмось братами. Вони, ті «брати», не були б «під..ми» аби вчергове не спробували зіпсувати українцям свята.
Тут якраз година для колядок та ярмарків настала, а вони про це знаючи, із своїм особливо дикунським завзяттям почали «братів» ракетами та дронами вітати.
Ну що ж, було б наївно чекати від них іншого.
А ярмарок в Кобеляках, попри постійну повітряну тривогу, відбувся. І різдвяна хода була. І дітки колядували. Все як у людей. Як у нормальних людей. Котрі хочуть святкувати, співати, народжувати і виховувати дітей, вчити їх колядок, а не лихослів’ю.
Так було, є і буде. А «брати» вони таки згинуть, як роса на сонці. Попри всі їх гроші і танки, попри захоплені ціною сотень тисяч життів території.
Спочатку здохне їх фюрер. А потім почне валитися імперія. І розвалиться. І вони почнуть типу «каятися», казати, що не знали і не хотіли. І знову щось белькотіти про братів.
Так, станеться це не так швидко, як хотілося б і мені і вам. Але станеться. Ще й я доживу.
…Їх непотрібно ненавидіти. Ненависть – вона роз’їдає і знищує обопільно. І того, кого ненавидять і того, хто ненавидить.
Але ніколи, нізащо непотрібно й забувати. Не брати вони нам! І ніколи не були й не будуть братами.
Адже вони вміють лиш ненавидіти. А ми ще й колядувати.
Із святами Вас, дорогі земляки!
