26 грудня на Решетилівщині відбулося прощання із солдатом Збройних сил України Владиславом Владaрським, який понад рік вважався безвісти зниклим.
Владислав Васильович народився 21 квітня 1992 року в селі Тури. З дитинства проявляв творчі здібності — грав на гітарі та фортепіано, малював, займався скульптурним ліпленням. Любив спорт, був переможцем змагань із кікбоксингу. У 2009 році вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, де здобув кваліфікацію вчителя образотворчого мистецтва, етики та естетики.
У 2015–2016 роках проходив строкову службу в Національній гвардії України. Працював у комерційних структурах, а 31 жовтня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 18-й окремій бригаді армійської авіації імені Ігоря Сікорського, згодом — у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді, де обіймав посаду стрільця-номера обслуги аеромобільного батальйону.
З квітня 2024 року Владислав вважався безвісти зниклим. Лише ДНК-експертиза підтвердила його загибель — життя 31-річного воїна обірвалося поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області.
26 грудня Владислав повернувся до рідної громади «на щиті». Білий сніг вкрив його останню земну дорогу, а живим коридором шани зустріли земляки траурний кортеж. Заупокійна служба відбулася на рідному подвір’ї в селі Тури. Підтримати родину прийшли односельці, жителі громади, духовенство, представники місцевої влади та військовослужбовці.
Похоронна процесія вирушила до сільського кладовища, де Владиславу Владaрському віддали останні військові почесті. Синьо-жовтий прапор із домовини передали матері як символ вдячності за сина, який віддав життя за Україну. Над могилою пролунав Державний гімн та військовий салют.
Решетилівська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, друзям та близьким Владислава Васильовича Владaрського. Вічна пам’ять Герою України.
