Цей номер «ЕХО» готуємо до друку 31 березня. У цю ніч його вже надрукують. Але до читачів газета потрапить не раніше 2 квітня. Ну хіба що на сайт деякі статті виставимо 1 квітня.
І от ми довго думали, чи ставити в цей номер вигадані жартівливі історії, чи дурити наших читачів, як це прийнято робити саме 1 квітня, у День сміху.
Ніби й війна. Нібито й не до сміху, й не до жартів.
Але зрештою вирішили — жартуємо і дуримо. Саме тому в цьому номері надруковані чотири статті, в яких описані явно вигадані ситуації. Щиро вірю, що люди, які спочатку повірять написаному, зберегли в собі почуття гумору і, зрозумівши, що їх ошукали, просто посміються.
Адже сміятися потрібно в будь-які часи. Сміятися корисно передусім для власного фізичного та психічного здоров’я. І навпаки, бути постійно напруженим і серйозним дуже шкідливо, навіть небезпечно. Причому, небезпечно не лише для самої суперсерйозної людини, а і для тих, хто знаходиться поруч.
Нагадаю один вислів із старого, ще радянського фільму, знятого за мотивами однойменної п’єси. До речі, не здивуюся, якщо цей фільм та п’єсу в сучасній рашці заборонили. Це перефразована цитата з п’єси Григорія Горіна «Той самий Мюнхгаузен» (1979).
У оригіналі головний герой каже:
- Я зрозумів, у чому ваша біда. Ви занадто серйозні. Розумне обличчя — це ще не ознака розуму, панове. Усі дурниці на землі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтеся, панове. Посміхайтеся!
Нагадаю, що саме з розумними, навіть пафосними виразами на обличчях оголошують про початок воєн. Чомусь, думаю, що всі відомі світові маніяки-вбивці, такі як Чикатіло, як Онопрієнко, були дуже серйозними людьми. І вбивали своїх жертв із серйозним виразом обличчя. І, водночас, нагадаю старезний китайський вислів, котрий звучить наступним чином:
«Рука не вдарить людину, яка посміхається»
Так що смійтеся. У тому числі і над собою. Якщо можете так — то ви не путін, і не трамп.
