У миргородських солдатів защеміли старі солдатські рани

На 65-річчя Перемоги у Миргороді на центральній площі зібралися тисячі людей: діти-дошкільнята, школярі, сивочолі ветерани. Грала духова музика, люди вітали одне одного зі святом. У кожного ветерана свої спогади. Але вони чимось схожі і мають одне спільне у часі – війну.
Ось як пригадує Велику Вітчизняну війну її учасник Леонід Павлов: «Якщо говорити про всі випадки, які відбувалися з нами під час війни, то можна написати великий роман. Ми всі дружили один з одним, підтримували, допомагали в складну хвилину. Ми не розрізняли, де росіяни, а де українці, тому що це була війна. Коли я йшов на фронт, то моя мама стояла біля будинку і плакала. Тому що на фронті померли і лежать в землі 2 моїх брата. Це дуже боляче. Батько мій помер в 1946 році з кулею під серцем. Лікарі нічого не змогли зробити. Я зараз горджуся перемогою. Мені не соромно дивитися людям в очі. Ми воювалі чесно за свою Батьківщину. Ми любимо свою землю і не виїжджаємо з України» - пояснив Леонід Міколайович.

Неподалік Меморіального комплексу Вічної Слави навчально-виховні заклади міста розгорнули виставки, приурочені Дню Перемоги. Зокрема, станція юних техніків організувала показ макетів літаків, гармат, що брали участь у війні.

Логін:
Пароль:
запам'ятати