Але не слід лякатись, шановні читачі. І набирати 103, аби викликати авторові добрих санітарів теж не варто. Вся вищезазначена овочева феєрія справді відбувалася не у творах Стівена Кінга, а проходила 16 жовтня у стінах Новосанжарського навчально-виховного комплексу. І мала свою назву — «Ходить гарбуз по городу» — та була присвячена Дню Покрови та Дню українського козацтва.
Передати усе багатство фантазії новосанжарських школярів та майстерність виконання ними експозицій було б дуже складно. Або, навіть, неможливо. Та ми й не будемо намагатися цього зробити. Натомість, пропонуємо вам просто пройтися разом із журналістом залою, де проходила виставка, та подивитися на найбільш цікаві роботи. Найперше зупиняємося біля творінь учнів 6‑А класу. Можливо, майстерність тут і не вражаюча, та це компенсується фантазією моїх юних співрозмовників.
— Свій будинок я зробив із гарбуза, який всередині почистив, — пояснює учень 6‑А Мирослав Колодяжний. — Прорізав двері та вікна, накрив дахом із сіна. Ось дівчина біля хати. Її я створив із перцю та цибулі, а лавочку, на якій вона сидить, — з яблука.
Його однокласник Віталій Материнський теж зробив схожий гарбузовий будиночок. Але робота хлопця відрізнялася вишуканим навколишнім інтер’єром — навколо дому були насипані доріжки з піску, галявинка поряд була вимощена справжнім мохом і оточена тином, трохи далі на березі імпровізованої річки ріс малесенький очерет, а на уявній річці хитався справжній козацький човник — видовбаний із дерева та оснащений парусом.
Йдемо далі і зупиняємось біля експозиції 11‑Б класу. З виставки дивляться на журналіста троє пар очей. «Десь ти їх бачив, цих трьох», — підказує мозок. Три постаті — одна висока, друга маленька, третя — огрядна. Носи, як бульбочки. А ось поруч і мішок з написом «Сіль». Ага! Так і є. Перед нами персонажі улюбленого всіма мультфільму «Як козаки по сіль ходили». Звісно ж, створені з гарбузів.
— Ще використовували помідори, перець, патисони, — розповідає одна з учениць 11‑Б Марина Очерідник. І посміхається. — А шапка справжня, козацька. Ми її у будинку культури взяли.
Майже не звертаючи уваги проходжу повз наступну роботу — звичайнісінький скромний букетик квітів у глечику, зробленому з гарбуза. Але щось змушує повернутися і придивитися уважніше. І звичайний, з першого погляду букет, виявляється справжнім витвором умілих рук.
— Пелюстки квіток ми зробили з різних овочів — буряка, моркви, цибулі, — пояснює Марина Кармазина з 8‑Б класу, який і створював овочевий букет. — Із нарізаних яблук зробили лебедів, а з цибулі та моркви — лілії.
Справді, вийшло дуже здорово. Враховуючи ювелірність виконаної роботи. А ще надовго запам’ятовується аромат овочевого букета — різкий і незвичайний.
Зрозумівши, що всієї краси та буйства фантазії у одній статті не вмістити, автор вже вирішив було ганебно тікати з виставки, але не міг не зупинитися біля справжнього українського тину, над яким виднілася гарбузова сім’я. Біля виставки стояли учениці 10‑Б Лена Герич та Аня Обломська, які розповіли, що у створенні своєї експозиції вони використали різні види гарбузів — як дикорослих, так і декоративних. І справді, деякі з цих гарбузів були схожі на медуз, деякі — на колбу із довгою шийкою. А один експонат, який автор цих рядків ганебно переплутав із картоплею, дівчата подарували йому на пам’ять.
Подякувавши дівчатам, журналіст таки вирвався із гарбузового оточення. Інакше міг би застряти серед виставок на кілька днів і позбавити читачів «ЕХО» від читання своїх надрозумних описів.
Насамкінець потрібно не забути згадати найменших школярів. Адже напередодні вищезазначеної виставки учні 2-4 класів створювали свої композиції під назвою «Природа і фантазія». І компетентне журі вже встигло визначити переможців. Ними стали Діма Ковінька та Віка Крестянкіна з 2‑В, Євген Дудник з 3‑В, Саша Максюк та Толя Бурніс з 4‑А, Володимир Душкін з 4‑Б та Іра Лелюх з 4‑В.
