Олександр Порубай є одним із тих ветеранів Великої Вітчизняної війни, котрі сповна спробували всі її «принади». Він був учасником битви за Дніпро, пройшов з боями Польщу і Чехію. А закінчив війну у столиці Німеччини Берліні. На стінах рейхстагу у травні 1945 року був автограф і сержанта Порубая. Будучи десантником, він сотні разів, сидячи на броні танка, брав участь в атаках, їхав і йшов назустріч кулям та осколкам, був кілька разів поранений. «Нікому я не бажаю пережити те жахіття, — говорить старий солдат. — Нехай внуки і правнуки знають лише мирні часи».
Під час травневих свят, пов’язаних із відзначенням Дня Перемоги, ветерана традиційно вітають представники влади і прості односельці. Його запрошують брати участь в урочистих мітингах, він виступає перед школярами. «На 60 років Перемоги годинника подарували», — розповідає ветеран.
А цього року на Олександра Івановича очікував сюрприз. 3 травня до нього приїхав кобелячанин Роман Горбенко, завжди бажаний гість в оселі Порубая. Тридцятирічного Романа пов’язує із ветераном спільне захоплення. Обидва вони є завзятими голуб’ятниками. От Горбенко і вирішив подарувати своєму старшому колезі голуба. «Дядя Саша є старійшиною серед голуб’ятників Кобеляцького району, — говорить Роман. — Я йому дивуюся, і захоплююся ним. Скільки сил та енергії у чоловіка. Пройшов війну, поранений, вік який у нього! А до цього часу і голуби, і пасіка, й інше хазяйство тримає».
Після, так би мовити, офіційної частини вручення подарунка голуб’ятники ще довго говорили на свої «пташині» теми. А ветеран, у свою чергу, пригостив гостя медом із власної пасіки. «Це справжній. Без добавок та хімії», — похвалився ветеран. Такі гості, за його словами, додають сил та бажання жити. І нехай їх подарунки скромні, не у цьому справа. Адже головне — щира увага, не «для галочки», а від душі.
