«Як чудово повертатися до Кременчука! Тут навіть повітря особливе», – літній чоловік щойно зійшов з московського потяга. Він – у захваті, скучив за батьківщиною. Численні «скло-пластичні» операції позначилися на обличчі Кременчука, але поки що не змінили його до невпізнанності.
Колись Кременчук називали містом купців, через нього проходив Чумацький шлях. За радянських часів це було місто троянд і зелених парків. Сьогодні окрасою Кременчука є сучасні будівлі, вони додають місту привабливості, але позбавляють оригінальності. Місто поступово втрачає свої неповторні риси.
Попри понад 400-річну історію свого існування, Кременчук не має власного архітектурного обличчя. У цьому зійшлися й фахівці, й непрофесіонали, опитані «КП», хоча причини відсутності стилю вони називали різні.
«КП» запитала:
– чи має Кременчук власне архітектурне обличчя;
– які сучасні будівлі є окрасою міста.
«Типова радянська забудова не робить місто привабливим»
Віктор Труш, головний архітектор Кременчука:
— У війну Кременчук був зруйнований більше, ніж на 90%, тому не можна сказати, що місто має якийсь архітектурний стиль. Під час промислової розбудови Кременчука, у 1960-1970 рр., значними темпами зводилися житлові квартали для працівників міських підприємств. Тож місто здебільшого має типову архітектуру Радянського Союзу, а її не можна назвати привабливою. З-поміж об’єктів, збудованих упродовж останніх років, я б відзначив готелі «Європейський» та «Онтаріо», «Бізнес-букет». Вдало, на мій погляд, реконструювали залізничний вокзал, він теж став візитною карткою Кременчука.
«З пам’ятками архітектури так вчиняти не можна!»
Алла Гайшинська, директор Міського краєзнавчого музею:
— Кременчук уже не має архітектурного обличчя. Окрім того, що за часів війни він був практично зруйнований, ще й сьогодні вцілілі історичні будівлі поступово знищують. Як приклад дбайливого ставлення до пам’яток архітектури можу назвати будівлю Центру стандартизації та метрології по вул. Чапаєва, 63 – це колишній будинок Рабиновича. Чудово відреставрований колишній будинок Шапошникова по вул. Чапаєва, 1. Повна протилежність – будинок поліцмейстера Казачка по вул. Жовтневій, де розташований міський відділ охорони здоров’я. Як можна було балкон з металевою решіткою на пам’ятці архітектури зашити пластиком?! Або нинішній Свято-Миколаївський собор, колишній католицький костьол, у минулому – єдиний вцілілий на Полтавщині зразок псевдоготики! Що з нього зробили? Суцільна еклектика.
Місто втрачає те, що мало. Згадайте: на вул. Першотравневій будинки зводили «ялинкою» до центральної дороги, це було гарно і захищало мешканців від шуму та пилу. Зробили «ущільнення забудови» – наліпили споруд різних форм. Можливо, будівельні норми й дозволяють це робити, але ж на шкоду архітектурному стилю. Ви пройдіться вулицями – тротуари гірші за клаптеву ковдру! Невже не можна зобов’язати забудовників викладати однакову плитку?
«Історичних будівель залишилось обмаль»
Микола Глухов, міський голова Кременчука:
— На мою думку, наше місто не має якогось архітектурного обличчя і це пояснюється тим, що Кременчук забудовувався у післявоєнні роки за типовими проектами. На жаль, історичних архітектурних будівель, які б прикрашали наше місто, залишилось обмаль. Із сучасних новобудов можу відзначити будівлю фірми «Центр» на Молодіжному, бізнес-центр на вул. Першотравневій, деякі житлові будинки.
Безжалісний ремонт
Будинок торгівлі, зведений у 1962 р., внесений до переліку місцевих пам’яток архітектури. Спеціально для його фасадних колон виготовлялася напівкругла плитка. Кілька років тому, під час ремонту, цю плитку безжально обідрали і колони просто пофарбували. «Так з пам’ятками архітектури вчиняти не можна!», – говорить директор Міського краєзнавчого музею Алла Гайшинська.
На ущільнення забудови думка мешканців не впливає
Численні скарги городян на так зване ущільнення забудови – зведення нових об’єктів у дворах будинків, на ігрових майданчиках тощо, безпідставні. Бо, надаючи дозволи, влада керується нормами і законами, а про думку мешканців там нічого не сказано.
За словами головного архітектора міста Віктора Труша, згідно з законом про планування і забудову міських і сільських поселень, реконструкція житлових кварталів шляхом ущільнення забудови обґрунтовується спеціальними техніко-економічними розрахунками і містобудівними та санітарно-гігієнічними вимогами. Мінімальна прибудинкова площа розраховується відповідно до поверховості будинку і кількості людей, які в ньому мешкають. Наприклад, якщо будинок 9-поверховий, на одного жильця повинно припадати 12,2 м? прибудинкової території. Помножуємо цю цифру на кількість мешканців й отримуємо загальну площу.
Однак це не означає, що межа прибудинкової території має утворювати чітке коло навколо будинку, вона може мати будь-яку конфігурацію – залежно від об’єктів, які «наліплять» поряд. Завадити ущільненню мешканці не в змозі. Бо, по-перше, прибудинкові площі у Кременчуці не визначені. По-друге, розрахунок сьогодні проводиться лише при створенні ОСББ, конфігурацію прибудинкової території затверджує сесія міськради, й ось тоді вже без дозволу мешканців ніхто не має права щось будувати в їхньому дворі.
