Похід у магазин: що дозволено і заборонено покупцям

Тижневик зібрав роз’яснення юристів щодо правил поводження відвідувачів торговельних центрів і магазинів самообслуговування. Упевнені, що ці поради будуть корисними читачам.

 

Речі не обов’язково залишати в камері схову

Ситуація, що траплялася з кожним: ви заходите до супермаркету з сумкою чи рюкзаком, а охоронець не пропускає, мотивуючи необхідністю здати речі до камери схову. І більшість покупців здають речі, просто не знаючи своїх прав. Як повинно бути?

Запам’ятайте, що при вході до торговельного центру ви маєте право не здавати особисті речі, оскільки такий обов’язок жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачений.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охоронну діяльність», лише за вашою добровільною згодою персонал охорони має право під час здійснення пропускного режиму на об’єктах охорони проводити огляд речей. У разі, якщо ви вирішили залишити свої речі в камері схову, закрили її на ключ, ви як споживач уклали з торговельним центром безоплатний публічний договір зберігання, умови якого регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

У той же час, зазвичай адміністрація торговельних закладів зазначає, що за збереження залишених речей вона відповідальність не несе, що суперечить нормам статей 942, 949–951 ЦКУ, оскільки саме торговельний центр як зберігач відшкодовує збитки за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання.

Крім того, у пункті 21 Постанови Кабміну №833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» зазначено, що суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об’єктах, та створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об’єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

 

У магазин не можна заходити з тваринами

Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає юридичне визначення видам тварин за різними критеріями (дикі тварини, домашні тварини, сільськогосподарські тварини, безпритульні тварини, експериментальні тварини). Собаки та коти відносяться до домашніх тварин.

Стаття 9 та 22 вищевказаного закону встановлює обов’язки особи, яка утримує домашню тварину, зокрема:

1. забезпечувати наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її утримання;
2. дотримуватись санітарно-гігієнічних норм співжиття. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування;
3. дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.

До цього часу діють «Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР», у яких у п/п. г пункту 8 встановлено:

«Власникам собак і котів забороняється приводити собак і котів у приміщення магазинів, їдалень, на дитячі майданчики, бульвари, пляжі, парки, сквери, сади та інші місця загального користування».

Відповідальність за порушення правил тримання собак і котів (правил їх утримання) передбачена ст. 154 Кодексу України про адміністративне правопорушення:

«Тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях».
Розмір адміністративного стягнення, передбаченого за таке адміністративне правопорушення, незначний — від попередження до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, залежно від кваліфікації відповідного діяння.

 

Працівники магазину не можуть заборонити торкатися або оглядати товар

Зауваження продавців на кшталт «Не чіпайте руками, ми самі вам покажемо» є необґрунтованими. Згідно з частиною 2 статті 700 ЦКУ, покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить Правилам роздрібної торгівлі.

У Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (пункт 11 розділу 2) зазначено, що продавець зобов’язаний створити споживачу зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів.

Також частина 2 статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов’язує продавця всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. Тому покрутити в руках навіть шубу вам ніхто заборонити не може.

 

Що робити, якщо ви пошкодили товар в супермаркеті

Досить часто трапляються ситуації, коли ми випадково пошкоджуємо (розбиваємо, трощимо) товар у магазині чи супермаркеті. Фактично нам доводиться оплачувати продукцію, яку ми не бажали купувати, і окрім того не повинні були.

Для того, щоб не опинитися в такій ситуації, необхідно пам’ятати:

• Закон України «Про захист прав споживачів» гарантує право споживача на вільний вибір товарів належної якості. Тому примусити оплатити товар, який ви не бажаєте купувати і який є пошкодженим, адміністрація торгівельного закладу не має права.
• Відповідно до положень статей 323 і 668 ЦКУ ризик випадкового знищення або пошкодження майна лежить на власникові. Тобто, до того часу, доки ви не оплатили товар на касі, ви не є його власником і тому не відповідаєте за його пошкодження.
• Якщо ви навмисно пошкодили (розбили) товар, наприклад, дістаючи його у випадку, якщо вся продукція на полицях розміщена занадто щільно, і тому зачепили інші продукти, у такому разі ви також не повинні нести за це відповідальність, оскільки адміністрація торгівельних закладів зобов’язана розташувати товар так, щоб він не заважав покупцеві.
• Якщо з вами сталася така ситуація, не поспішайте сплачувати за непотрібний вам товар неналежної якості.
• Наполягайте на складенні акту про пошкодження товару, а також про обставини, які виключають вашу вину (неправильно розставлений товар, вузькі проходи тощо). За можливості знайдіть свідків, які змогли б підтвердити ці обставини.
• Якщо і після вчинення зазначених дій охорона та адміністрація торгівельного закладу наполягають на оплаті пошкодженого товару, то в цьому випадку необхідно звернутися до відповідного територіального органу державного контролю за додержанням прав у сфері захисту прав споживачів (контактні дані такої установи мають бути зазначені в Куточку споживача торгівельного закладу).

Якщо охорона або адміністрація супермаркету не надає вам можливості вийти за межі торгівельного закладу, доки ви не сплатите за товар, або до вас було застосовано силу, у такому разі викликайте працівників Національної поліції, оскільки такі дії вказаних осіб є незаконними.

 

Фотографуйте вітрини, якщо вам це потрібно

Чи можна фіксувати (знімати на відео або фото) те, що подобається (або ні) в торгових центрах і супермаркетах? Відповідь на це питання одна — можна. Але часто працівники закладів харчування, посилаючись на якісь свої внутрішні правила чи невідомі нікому закони, забороняють це робити споживачу.
Чому ми маємо право проводити відеозйомку та фотозйомку в торгових центрах та супермаркетах?
Уявімо звичну ситуацію: під час ведення вами зйомки в ТЦ чи магазині до вас підходить охоронець і намагається заборонити вам це робити. У відповіді необхідно послатися на  чинне законодавство, а саме на статтю 34 Конституції України, у якій чітко сказано: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір».

Якщо і цей аргумент не вплинув на рішення незламного охоронця, крім цієї статті, ви можете послатися на ще одну, яка є в Конституції України, — стаття 50, де сказано, що «кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».

Крапку у вічному питанні, чи можна проводити зйомку в ТЦ чи магазинах, може поставити і додаткові гарантії, які прописані в Законі України «Про захист прав споживачів», а саме — у пункті 4 частині 1 статті 4: «Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)». Якщо вам заважають фіксувати, то цим порушують пункт 5 статті 21 цього ж Закону, у якому визначаються випадки, коли права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними Також є Закон України «Про інформацію», що гарантує право на вибір форм і джерел збирання інформації. Це зазначено в пункті 2 статті 7: «Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом».

Але іноді буває так, що охорона ТЦ або магазину аргументує заборону тим, що місце, де ви знімаєте — приватна власність, і Закон захищає права власників магазинів (якщо магазин є приватною власністю), а відповідно до статті 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Наче аргумент залізобетонний.
Однак, у такому випадку, варто впевнено відповісти, що фото- та відеозйомка ніяк не перешкоджають власнику володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

 

Як оплатити товар, якщо вартість на ціннику й на касі різниться?

Явище зараз особливо поширене, коли курс гривні стрибає щодня, а продавець змінює ціни, щоб уникнути збитків.

Коли ви купуєте, наприклад, пакет молока, відбувається укладення договору купівлі-продажу з супермаркетом. Згідно зі статтею 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати товар у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти цей товар і сплатити певну грошову суму. У статті 691 ЦК зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, установленою в договорі купівлі-продажу. Отже, грошова сума, ціна є умовою договору, яка вам відома і на яку ви погоджуєтесь.

Поки ціна молока існує лише в базі даних, а не на ціннику, продавець чи супермаркет не має права вимагати від вас оплати молока за новою ціною. На цю умову договору (вона просто не була вам відома!) ви не давали згоди. А без спільної згоди обох сторін договір укласти неможливо.

Молоко вам або продадуть за старою ціною, або відмовляться продавати. Причому, просто так вам щось не продати не можуть, бо супермаркет узяв на себе обов’язок продавати товари кожному, хто до нього звернеться, тобто, виконувати умови публічного договору купівлі-продажу (так само, як і готелі, банки, установи зв’язку). Це стаття 633 ЦКУ. Якщо супермаркет необґрунтовано відмовляється від публічного договору, то повинен відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Можете з того приводу звернутись або до адміністрації супермаркету, або до суду.