Що таке сівозміна і чому вона важлива?

Сівозміна — це чергування культур. Простіше кажучи, яку культуру після якої потрібно висаджувати. Ще з давніх-давен люди помітили, що при тривалому вирощуванні однієї культури на одному й тому ж місці її урожай незмінно починає падати, а самі рослини дрібніють і частіше хворіють. При зміні ж місця посадки культура знову дає високі врожаї.

Це пояснюється тим, що різні рослини споживають із ґрунту різні поживні речовини, а також тим, що корені рослин можуть виділяти в ґрунт певні речовини, що погано позначаються на їх подальшому рості й розвитку. Крім того, при постійному вирощуванні на одному й тому місці поширюються специфічні для виду хвороби та шкідники, що атакують знову посаджені рослини. Дуже важливо теж не висаджувати рослини, що хворіють однаковими хворобами або мають однакових шкідників (наприклад, пасльонові, томати і картопля уражаються однаковими хворобами та шкідниками).

При чергуванні культур, що відрізняються за агротехнікою вирощування, ці причини усуваються.

При дотриманні сівозміни підвищується родючість ґрунту, врожайність, зменшується кількість бур’янів, шкідників і хвороб. Для кожної культурної рослини є найбільш оптимальні попередники.

На повторне вирощування культури реагують по-різному: від повного зниження врожайності до практично незмінних врожаїв протягом декількох років. Для зручності їх ділять на:

• малочутливі (протягом декількох років не знижують врожайності): кукурудза, гречка, картопля, тютюн, просо;
• середньочутливі: горох, зернові, буряки;
• високочутливі (різко падає врожайність уже на другий рік вирощування на одному й тому ж полі): соняшник, капуста, люпин, льон.

Для планування сівозміни використовують різні таблиці, у яких вказані кращі попередники. Так, наприклад, бобові (квасоля, горох) — практично ідеальні попередники для більшості культур. Це пов’язано з тим, що вони збагачують ґрунт азотом, у результаті чого він стає більш родючим.