Лікарські трави вже дозріли

Не забудьте поповнити домашню аптечку влітку, аби не витрачати кошти на медичні препарати.

Валеріана лікарська — багаторічна трав’яниста рослина, росте в заболочених низинах, на луках, степах, по берегах річок і боліт, у сирих лісах, на болотах, серед чагарників. Для лікування заготовляють м’ясисті товсті коріння 2?З-річних рослин. Їх пров’ялюють протягом 2?З днів, нарізають на частини і сушать при температурі до 40 градусів. Зберігають у закупореній тарі. Термін зберігання — 3 роки.

Валеріану призначають при неврозах і безсонні як регулюючий нервові процеси засіб. Має гіпотензивну та спазмолітичну дію, застосовується при гіпертонії, кардіоневрозах, стенокардії. Валеріана розслабляє спазм гладкої мускулатури, тому її з успіхом застосовують при спастичних колітах, неврозах шлунка і кишечника. Корінь валеріани має деяку послаблюючу дію, однак незважаючи на це, валеріана може бути рекомендована людям, що страждають хронічними проносами, у тому випадку, якщо проноси — прояв неврозу кишечника.

Рецепти з валеріаною лікарською:

• 1 столову ложку коренів висипати в термос, залити 1 склянкою окропу. Наступного дня приймати. Дозування індивідуальне. Приймають по одній столовій ложці настою 3–4 рази на день або, при підвищеній збудливості, випивають весь настій за 3 рази по 1/3 склянки;
• можна приймати порошок з кореня валеріани в дозі 1–2 грами 3–4 рази на день на голодний шлунок;
• приготування холодного настою: 1 столову ложку подрібненого кореня заливають склянкою холодної кип’яченої води, настоюють 8 годин і проціджують;
• приготування чаю: 2 чайні ложки подрібненого кореня залити 0,5 літра киплячої води і 10 хвилин настоювати у закритому посуді. Ефект застосування такого настою буде сильнішим, якщо вживати його свіжозавареним;
• приготування настоянки: сухі кореневища і коріння валеріани заливають 70?градусним спиртом або горілкою, настоюють тиждень і проціджують. Приймають по 15–20 крапель 3–4 рази на день. Настій зберігають у темному місці.

Протипоказання. При хронічному ентероколіті валеріана може викликати загострення. Понад півтора-двох місяців без перерви валеріану приймати не слід, так як можуть з’явитися відчуття дискомфорту, головні болі, занепокоєння, порушення з боку шлунково?кишкового тракту.

Верес звичайний — це низький вічнозелений гіллястий чагарник. У народній медицині використовують верхівки облистяних пагонів вересу з квітками (траву). Під час цвітіння збирають квітучі облистнені верхівки пагонів або одні суцвіття. Сушать в тіні, у добре провітрюваних місцях.

Завдяки чіткій сечогінній дії, а також протизапальній і дезінфікуючій властивостям, надземну частину рослини використовують при запальних захворюваннях нирок і сечового міхура, а також при сечокам’яній хворобі і подагрі. Нерідко вживають настій при гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентеритах і колітах, що супроводжуються проносами. У народній медицині вживають настій також при хворобах печінки і жовчного міхура. Часто використовується заспокійлива дія вереса. Настій вересу придатний для полоскання порожнини рота при стоматитах і горла при ангінах. З нього роблять ванни при ураженні суглобів ревматоїдного та обмінного характеру. Подрібнені в порошок квітки вересу застосовують в якості ранозагоювальної і протизапальної присипки на рани, виразки, опікові поверхні, екземи тощо.

Рецепти з вересом звичайним:

• настій готують з розрахунку 20 грамів трави на 2 склянки окропу, настоюють 2 години, приймають його по 1/2 склянки 4 рази на день;
• при підвищеній нервовій збудливості, астено-невротичних реакціях, іпохондрії, безсонні настій роблять із суміші трав: вересу, кропиви собачої по 40 грамів, сухоцвіту — 30 грамів. Суміш настоюють одну добу в 1 літрі води і п’ють по 1/2 склянки 4 рази на день;
• приготування настою: 3 чайні ложки трави вересу настоювати 4 години в 2 склянках кип’яченої води кімнатної температури, процідити, приймати по 1/2 склянки 4 рази на день;
• приготування настою квіток: 1 чайну ложку квіток вересу залити склянкою окропу, настоювати 10–15 хвилин і процідити. Приймати невеликими порціями протягом дня при шкірних захворюваннях.

Спориш (горець пташиний) — однорічна трав’яниста рослина. Квітне з липня до пізньої осені. Росте на дорогах, полях, прирічкових пісках і мілинах. Траву зрізають ножем, розкладають тонким шаром у затінку і сушать. Зберігати в сухому провітрюваному приміщенні. Термін придатності — 3 роки.

Багатий хімічний склад горця пташиного запобігає утворенню сечового каменю, підвищує виділення сечі, виводить із сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи фільтрацію в ниркових клубочках і зменшуючи зворотне поглинання в ниркових канальцях, поглиблює дихання, знижують артеріальний тиск, посилює скорочення матки, виробляє антитоксичну дію. Має протизапальні й в’язкі властивості, впливає на функцію шлунково?кишкового тракту. Найбільш доцільна форма застосування — настій. У народній медицині горець пташиний застосовується ще й при лікуванні дихальних шляхів, набряках різного походження, малярії, виснаженні, як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після важкої хвороби і слабкості в похилому віці.

Як зовнішній засіб використовується ошпарена окропом трава горця (прикладають до заднього проходу при випаданні геморойних шишок і прямої кишки).

Рецепти з горцем пташиним:

• настій: 15 грамів (3 столові ложки) трави на 200 мілілітрів окропу. Пити по 1/2–1/3 склянки 2–3 рази на день до їди;
• лікувально-профілактична ванна для дітей (дезинфікує, заспокоює, покращує обмін речовин, лікує різні алергічні захворювання, особливо ексудативний діатез, має загальнозміцнюючу дію): горець пташиний — 5 частин, листя берези — 3 частини, кропива — 3 частини, ромашка — 3 частини, смородина чорна — 4 частини, багно болотне — 4 частини, фіалка триколірна — 4 частини, чистотіл — 4 частини, гілочки калини — 4 частини, коріння лопуха — 4 частини, чебрець — 5 частин, череда — 5 частин. 150–200 грамів суміші залити 5 літрами холодної води, довести до кипіння, настояти 40–50 хвилин, процідити і вилити у ванну. Температура води — 36–38 градусів, тривалість процедури — 10–20 хвилин, приймати 1–2 рази на тиждень.
• ванна для дорослих (стимулює обмін речовин, надає заспокійливу і загальнозміцнюючу дію, показана при ожирінні): приблизно 250 грамів суміші горця пташиного, хвоща польового, пустирника п’ятилопастного і чебрецю повзучого, кореневищ пирію повзучого і квіток ромашки без’язичкової, взятих порівну, змішати з 250 грамами сінної потерті, залити 10 літрами холодної води, довести до кипіння, настоювати 40–50 хвилин, процідити і вилити у ванну. Температура води — 36–39 градусів, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймати 1–2 рази на тиждень.