Продовжуємо поповнювати домашню аптечку, аби лікуватися народними засобами.
Глід звичайний — чагарник висотою до 5 метрів. Плоди дозрівають у вересні. Використовувані частини рослини — квітки і плоди. Сушать при температурі 50–60 °C. Термін придатності — 2 роки.
Глід збільшує силу серцевих скорочень, регулює кров’яний тиск, зменшує збудливість нервової системи. При вживанні глоду сон стає глибоким, спокійним і тривалим, після пробудження не настає стану психічної пригніченості.
У домашніх умовах настій готують із сушених плодів (плоди заздалегідь розтовкти). Добова доза — 2 столові ложки плодів настояти з 1,5 склянки окропу, випити за 3 рази за З0 хвилин до їжі.
Тонізуючий трав’яний настій: по 2 столові ложки плодів глоду і шипшини, 1 столова ложка трави кропиви, по 1 чайній ложці коренів родіоли рожевої і заманихи, 2 літри води. Усі інгредієнти висушити, засипати в термос, залити. Настоювати 6 годин. Застосовувати 2–3 рази на день по 0,2 літра як тонізуючий, антидепресантний та імуностимулюючий засіб. Останній прийом можливий не пізніше 6 години вечора.
Протипоказання. Тривалий і безконтрольний прийом плодів глоду або лікарських засобів, розроблених на його основі, може викликати пригнічення серцевого ритму, тому лікування глодом обов’язково повинно проводитися під наглядом лікаря. Прийом плодів глоду на голодний шлунок часто викликає кишковий спазм і навіть блювоту. Тому його не можна приймати натщесерце. Після прийому плодів не можна пити холодну воду, яка також сприяє виникненню кишкової коліки. Сильні шлункові болі, нудота і блювота часто бувають у дітей шкільного віку, які вживають велику кількість плодів.
Валеріана лікарська — багаторічна трав’яниста рослина. Використовувані частини рослини: кореневища разом з коренями. Заготовляють коріння 2?З-річних рослин. Їх викопують у вересні-жовтні, ретельно миють і видаляють тонкі, ниткоподібні корінці, залишаючи лише кореневище і м’ясисті більш товсті коріння. Коріння підвішують, пров’ялюють протягом 2?З днів, а потім нарізають на частини і сушать при температурі не вище 40 °C. Зберігають у щільно закупореній тарі. Термін зберігання сировини — 3 роки.
Призначають при неврозах і безсонні як регулюючий нервові процеси засіб. Валеріана має гіпотензивну та спазмолітичну дію, застосовується при гіпертонії, кардіоневрозах, стенокардії. Валеріана розслабляє спазм гладкої мускулатури, тому її з успіхом застосовують при спастичних колітах, неврозах шлунка і кишківника.
Рецепти. 1 столову ложку коренів висипати в термос, залити 1 склянкою окропу. Наступного дня приймати. Дозування індивідуальне. Приймають по одній столовій ложці настою 3–4 рази на день або, при підвищеній збудливості, випивають весь настій за 3 рази по 1/3 склянки.
Можна приймати порошок з кореня валеріани в дозі 1–2 грами 3–4 рази на день на голодний шлунок.
Приготування холодного настою: 1 столова ложка подрібненого кореня заливають склянкою холодної кип’яченої води, настоюють 8 годин і проціджують.
Приготування чаю: 2 чайні ложки подрібненого кореня залити 0,5 літра киплячої води і 10 хвилин настоювати в закритому посуді. Ефект застосування такого настою буде сильнішим, якщо вживати його свіжозавареним.
Приготування настоянки: сухі кореневища і коріння валеріани заливають 70 %-им спиртом або горілкою, настоюють тиждень і проціджують. Приймають по 15–20 крапель 3–4 рази на день. Настій зберігають у темному місці.
У частини хворих при систематичному застосуванні кореня валеріани настає значне стійке поліпшення самопочуття і, навпаки, є хворі, які взагалі не переносять валеріану. При хронічному ентероколіті валеріана може викликати загострення. Понад півтора-двох місяців без перерви валеріану приймати не слід, так як можуть з’явитися відчуття дискомфорту, головні болі, занепокоєння, порушення з боку шлунково?кишкового тракту.
Калина червона — чагарник або невисоке дерево 2–4 метри заввишки. Лікарською сировиною є кора калини червоної, у народній медицині — квіти, ягоди і коріння.
Плоди, що збираються після перших заморозків (що мають солодкуватий смак), застосовують як потогінний, проносний і блювотний засіб, а також при виразці шлунка; зварені з медом — при застуді, кашлі, хрипоті, задусі, проносах, хворобах печінки, жовтяниці, гіпертонії; при захворюванні серця краще їсти ягоди з кісточками (сирі з цукром), при раку. Соком ягід видаляють прищі на обличчі, сік діє як проносне. Ягоди калини з цукром, що перебродили, рекомендується приймати особам, які страждають підвищеним кров’яним тиском.
Свіжі ягоди і настої з них використовуються при гастриті зі зниженою секрецією і в цілях профілактики раку шлунка; ягоди, настояні на гарячому меді, протягом 6–7 годин, — при бронхітах, запаленні легенів і захворюванні печінки.
Приготування настою ягід: 1–2 столові ложки свіжих або сухих ягід розтирають і заливають склянкою окропу, настоюють 4 години і випивають протягом дня.
Приготування сиропу: стакан плодів залити 1 літром гарячої води, кип’ятити 10 хвилин, процідити, додати 3 столові ложки меду. Приймати по півсклянки 3–4 рази на день при простудних захворюваннях.
100–300 грамів гілочок калини залити крутим окропом (4–5 літрів), настояти, процідити і вилити у ванну з температурою води 36–37 °C. Тривалість процедури — 15–20 хвилин, 10–12 ванн через день — при шкірних проявах алергії.
Шипшина звичайна — багаторічна чагарникова рослина сімейства розоцвітних, висотою від 1 до 2 метрів. Плід яйцевидної форми, оранжево?червоний, м’який, дозріває у серпні-вересні.
Використана частина: плоди, коріння, листя, квіти. Плоди збирають до настання морозів. Сушать у сушарках при температурі 80–90 °C, розкладаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Висушені плоди повинні зберегти природний колір, запах і смак. Термін зберігання — 2 роки.
Шипшина — полівітамінна рослина, має заспокійливу, антимікробну, в’язку, протизапальну, кровоспинну, сечогінну і регулюючу роботу шлунково?кишкового тракту дію. Застосовується при лікуванні неврозів, астенії, недокрів’я, хвороб обміну, гіпертонічної хвороби та атеросклерозу. Вона підвищує опірність організму до інфекційних і простудних захворювань, полегшує їх перебіг, прискорює загоєння ран і переломів. У народній медицині відвар з коріння шипшини вважається засобом, «розчинюючим всякі камені» в організмі або розчинюючим їх на окремі піщинки, а також згубно діючим на малярійні плазмодії.
Рецепти. Для відвару беруть 2 столові ложки дрібно нарізаних коренів на 200 грамів води і кип’ятять 15 хвилин, після чого настоюють. П’ють цей відвар 3 рази на день по 1 склянці щодня протягом тижня і більше.
Настій: 2 столові ложки плодів увечері висипати в термос, залити 2 склянками окропу. Наступного дня прийняти настій в 3 прийоми за 20–40 хвилин до їжі.
Приготування настою: 1 столову ложку сухих подрібнених плодів (краще без насіння) кладуть в термос, заливають склянкою гарячої води, настоюють 30 хвилин і проціджують. Приймають по третині склянки 3 рази на день після їди.
Зачекайте, йде завантаження...
