Рослини, що ростуть на околицях населених пунктів, мають сильні лікувальні властивості. Вони здатні побороти багато хвороб. Потрібно лише знати, коли заготовляти рослину, як зберігати та правильно застосовувати.
Спориш (горець пташиний) — однорічна трав’яниста рослина. Для лікування використовується надземна частина споришу. Траву зрізають ножем, розкладають тонким шаром у затінку і сушать. Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Термін придатності — 3 роки.
Багатий хімічний склад горця пташиного обумовлює його різнобічні фармакологічні властивості. Сполуки, що входять до складу рослини, зменшують проникність стінок судин і підвищують норму згортання крові, запобігають утворенню сечового каменю, підвищують виділення сечі, виводять із сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи фільтрацію в ниркових клубочках і зменшуючи зворотне поглинання в ниркових канальцях, поглиблюють дихання, знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, роблять антитоксичну дію. У народній медицині горець пташиний застосовується ще й при лікуванні дихальних шляхів, при набряках різного походження, малярії, виснаженні, як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після важкої хвороби і слабкості в похилому віці. Як зовнішній засіб використовується ошпарена окропом трава горця (прикладають до заднього проходу при випаданні геморойних шишок і прямої кишки).
Рецепти з горцем пташиним:
- настій: 15 грамів (3 столові ложки) трави на 200 мілілітрів окропу. Пити по 1/2–1/3 склянки 2–3 рази на день до їди;
- лікувально-профілактична ванна для дітей (дезинфікує, заспокоює, покращує обмін речовин, лікує різні алергічні захворювання, особливо ексудативний діатез, має загальнозміцнюючу дію): горець пташиний — 5 частин, листя берези бородавчастої — 3 частини, кропива дводомна — 3 частини, ромашка лікарська — 3 частини, смородина чорна — 4 частини, багно болотне — 4 частини, фіалка триколірна — 4 частини, чистотіл великий — 4 частини, гілочки калини звичайної — 4 частини, коріння лопуха великого — 4 частини, чебрець повзучий — 5 частин, череда трироздільна — 5 частин. 150–200 грамів суміші залити 5 літрами холодної води, довести до кипіння, настояти 40–50 хвилин, процідити і вилити у ванну. Температура води — 36–38 °C, тривалість процедури — 10–20 хвилин, приймати 1–2 рази на тиждень.
- лікувально-профілактична ванна для дорослих (стимулює обмін речовин, надає заспокійливу і загальнозміцнюючу дію, показана при ожирінні): приблизно 250 грамів суміші горця пташиного, хвоща польового, пустирника п’ятілопастного і чебрецю повзучого, кореневищ пирію повзучого і квіток ромашки без’язичкової, взятих порівну, змішати з 250 грамами сінної потерті, залити 10 літрами холодної води, довести до кипіння, настоювати 40–50 хвилин, процідити і вилити у ванну. Температура води — 36–39 °C, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймати 1–2 рази на тиждень.
Протипоказання: препарати горця пташиного протипоказані при гострих запаленнях нирок і сечового міхура, тромбозах і вагітності. У хворих на стенокардію і гіпертонією при передозуванні може утворитися тромб.
Дивосил високий (коров’як, дивосильний корінь, оман, галаган) — багаторічна трав’яниста рослина. Цвіте з липня по вересень.
Збір і заготівля дивосилу: заготовляють кореневища і коріння 3–4-річних рослин дивосилу високого ранньою весною або восени, після цвітіння. Кореневища викопують із землі і очищають, видаляють пошкоджені частини і тонкі корінці і миють холодною водою. Потім їх ріжуть на шматки довжиною 10–20 сантиметрів і на кілька уздовж. Кореневища пров’ялюють 2–3 дні на сонці, а потім досушують в теплому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання — 1 рік.
У народній медицині рослину застосовують при головних болях, епілепсії, при серцебитті. Має виражену відхаркувальну і протизапальну дію, використовується при бронхітах, пневмонії, бронхіальній астмі, туберкульозі та кашлюку. Як протизапальний засіб дивосил ефективний при гастритах, колітах, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при хворобах сечовивідних шляхів. Дивосил надає нормалізуючу дію на кишечник як при проносах, викликаних хронічним ентероколітом, так і при звичних запорах, ефективний при хворобливих місячних. Дивосил має кровоспинну і ранозагоювальну дію. Зовнішньо застосовується при екземі, при шкірних висипах, нейродерміті, при відкритих ранах, запаленнях ясен.
Рецепти з дивосилом високим:
- настій готують з 2 чайних ложок коренів і склянки окропу (в термосі). Приймають по 1/3 склянки 3 рази на день за 20–40 хвилин до їжі;
- для приготування відвару 1 столову ложку коренів кип’ятять з 2 склянками води протягом 15–20 хвилин на повільному вогні. Відвар випивають протягом дня (по 1–2 столові ложки щогодини);
- приготування вина з коріння оману: 5 столових ложок коренів (близько 30 грамів) змішують із 30 грамами спирту, залишають на 24 години. Потім розводять 1 літром сухого виноградного вина, розмішують, віджимають і фільтрують; п’ють перед їжею по З0–40 грамів при поганому травленні і відсутності апетиту;
- приготування мазі для зовнішнього вживання: 180 грамів кореня заливають 360 грамами води, кип’ятять, протирають крізь сито і змішують з 120 грамами свинячого сала або із свіжоприготованим вершковим маслом без солі;
- приготування відвару: 2 столові ложки коренів заливають склянкою окропу, кип’ятять на водяній бані 30 хвилин, охолоджують 10 хвилин, проціджують і кип’яченою водою доводять об’єм рідини до вихідного. Приймають по півсклянки 2–3 рази на день до їди;
- приготування настоянки: 2 столові ложки подрібнених коренів заливають 100 мілілітрами 70 % спирту, настоюють 8–10 днів у теплому місці, щодня струшуючи, і проціджують. Приймають по 20 крапель 3 рази на день за 20 хвилин до їди;
- приготування мазі: 1 частину порошку кореневищ оману змішати з 2 частинами мазевої основи (вершкового масла, вазеліну або ланоліну) і розтерти.
Протипоказання: сильне перевищення рекомендованих доз може викликати симптоми отруєння. Протипоказаннями до застосування є важкі захворювання серця і нирок, а також вагітність.
