Цикорієм лікують протягом двох тисячоліть

Перші згадки про цю рослину містяться ще в працях римського історика Плінія Старшого. Він рекомендував використовувати цикорій для лікування ран, виразок та органів травлення.

Цикорій дикий — багаторічна трав’яниста рослина. Цвіте з кінця червня до вересня. Використовувана частина —  коріння, квітки і квітучі верхівки рослини. У медицині застосовують як корені цикорію, так і траву (рідше). Коріння добре розвинених рослин викопують восени. Їх обмивають холодною водою і сушать. Траву цикорію заготовляють у період цвітіння.

Цикорій сприяє нормалізації обміну речовин, виведенню з організму надлишку холестерину, стимулює діяльність травних залоз. У народній медицині рослина в основному відома, як «печінкова» трава. Широко застосовується при захворюваннях печінки, холециститах і дискінезіях жовчного міхура. При лікуванні захворювань печінки і жовчовивідних шляхів цикорій, поряд із безсмертником, звіробоєм, пастушою сумкою, кукурудзяними рильцями і буквицею, є одним із основних компонентів лікувального збору.

Вважається, що рослина має протипухлинну дію. Препарати з відвару або настою кореня застосовують при подагрі, ревматизмі і укусах бджіл, ос, скорпіонів і змій. Примочками з настою рослини користуються при лікуванні екземи, шкірних висипів, фурункульозі.

Рецепти:

• Настій для внутрішнього вживання: 2 столові ложки сировини настоюють з 2 склянками окропу (добова доза для прийому всередину).
• Настій для зовнішнього вживання: беруть 3–4 ложки трави на 2 склянки окропу.
• Приготування відвару: 2 столові ложки подрібнених коренів заливають склянкою окропу, кип’ятять на слабкому вогні 30 хвилин, охолоджують 10 хвилин і проціджують. Приймають по третині склянки на день до їжі.
• Чай із цикорію: 1 чайну ложку трави або суміші трави і коріння заливають 1/4 літра холодної води, нагрівають до кипіння і кип’ятять приблизно 2–3 хвилини. Потім проціджують. Дозування: 2–3 чашки в день.
• Кава з цикорію і кориці: по 1 столовій ложці коренів цикорію звичайного, щіпку кориці, 1–2 гвоздики, 0,2 літра окропу.

Протипоказання: корені цикорію не мають вираженої побічної дії і не є токсичними, але при тривалому застосуванні можуть викликати підвищене виділення шлункового соку, діурез.

Шипшина звичайна (дика троянда) — багаторічна чагарникова рослина сімейства розоцвітних. Використовувана частина — плоди, коріння, листя, квіти. Плоди збирають до настання морозів.

Шипшина — полівітамінна рослина, має заспокійливу, антимікробну, в’язку, протизапальну, кровоспинну, сечогінну і регулюючу роботу шлунково?кишкового тракту дію. Застосовується при лікуванні неврозів, астенії, недокрів’ї, хворобах обміну, гіпертонічній хворобі та атеросклерозі. Вона підвищує опірність організму до інфекційних і простудних захворювань, полегшує їх перебіг, прискорює загоєння ран і переломів. Шипшину бажано додавати в усі лікарські збори.

У народній медицині відвар з коріння шипшини вважається засобом, «розчинюючим всякі камені» в організмі або розчинюючим їх на окремі піщинки, а також згубно діючим на малярійні плазмодії.
Рецепти:

• Для відвару беруть 2 столові ложки дрібно нарізаних коренів на 200 грамів води і кип’ятять 15 хвилин, після чого настоюють. П’ють цей відвар 3 рази на день по 1 склянці щодня протягом тижня і більше.
• Настій: 2 столові ложки плодів увечері висипати в термос, залити 2 склянками окропу. Наступного дня прийнят и настій в 3 прийоми за 20–40 хвилин до їжі.
• Приготування настою: 1 столову ложку сухих подрібнених плодів (краще без насіння) кладуть в термос, заливають склянкою гарячої води, настоюють 30 хвилин і проціджують. Приймають по третині склянки 3 рази на день після їжі.

Вільха сіра і клейка (чорна) — дерева поширені на території України. З лікувальною метою в народній медицині використовують їхню кору, шишки й листя.

Кору з вільхи для лікувальної мети збирають навесні, а шишки — восени або взимку; листя застосовують свіжим. У корі й зрілих супліддях (шишках) обох видів вільхи багато дубильних речовин. Відвари та настої кори й шишок обох видів вільхи виявляють в’яжучу, протизапальну й кровоспинну дію, а препарати зі свіжого листя є потогінним засобом.

Відвари і настої шишок сірої вільхи застосовують у науковій медицині при гострих і хронічних запаленнях кишок (при ентеритах і колітах).

У народній медицині для лікувальної мети використовують молоду кору й молоді шишки клейкої або чорної вільхи. Препарати з них вживають при гострих і хронічних запаленнях кишок. Крім того, при простудних захворюваннях застосовують свіже молоде листя вільхи у вигляді «сухої» ванни.

Способи застосування:

• Легкий відвар шишок: 1 чайна ложечка подрібнених шишок на склянку окропу; вживати по 1/4 склянки, а при дизентерії — по 1 склянці 3–4 рази на день. Спочатку цей відвар треба пити гарячим.
• Відвар кори: 15,0–200,0; вживати по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.
• Настій кори й шишок: 25,0; по 30–40 крапель 2?З рази на день.