Кілька років тому в Україні з’явилася мода на так звані «європаркани». Це — огорожі, зроблені із бетонних плах або металопрофілю. Насправді ж, у Європі такі паркани на садибах не використовують. Плахами або профілем огороджують лише складські будівлі і загони для тварин. Нижче мова піде про «людські» паркани.
У країнах, які називають нормальними, люди або не використовують паркани взагалі, або обгороджують свої оселі живоплотами. Простіше кажучи, обсаджують садиби деревами чи кущами.
Компактні деревця з дуже густою кроною, що зростають повільно і легко розмножуються. Соковитий зелений колір, ідеально рівна і дуже щільна поверхня огорожі та бездоганний вигляд — ось їхні головні переваги. Тиси відрізняються досить інтенсивним ростом, доброю стійкістю до захворювань і шкідників та практично мінімальним доглядом за зеленою огорожею.
З тиса створюють зелені огорожі висотою від 1 метра. З усіх видів тиса для живоплотів воліють використовувати тис ягідний і його численні сорти та форми, які підбирають, орієнтуючись на висоту рослин і бажане забарвлення огорожі.
Необхідні умови. Тиси вважаються найтіньовитривалішою рослиною із хвойних порід і найбільш придатною для формування живоплотів. Вони здатні змиритися і з сильною тінню, і з яскравим освітленням, але найбільшої декоративності досягають у півтіні різної інтенсивності (на сонці втрачають морозостійкість, але швидше ростуть, у тіні — навпаки). Тиси краще висаджувати в захищених місцях, так вони збережуть красу крони навіть після важких зим. Ґрунт для тиса ягідного підійде будь-який з числа досить пухких, не перезволожених, хоча б середньо родючих.
Тис висаджують на відстані близько 50 см між рослинами, у траншеї глибиною до 70 см, при посадці коренева шийка повинна залишатися на рівні ґрунту. У ґрунт обов’язково вносять повні мінеральні добрива, через рік рослини підгодовують повторно. Ґрунт бажано мульчувати. Молоді тиси до змикання огорожі поливають щомісячно, проводять дощування і розпушування ґрунту.
Специфіка обрізки. Протягом перших 1–2 років обрізку краще не проводити, потім починають формування обрізанням на 1/3 довжини гілок. Спочатку потрібно контролювати зростання і сформувати щільні нижні яруси. І тільки після цього дозволяти тису рости у висоту. Він добре переносить сильну обрізку і часту стрижку, дозволяє отримати дуже щільні зелені стіни.
Помірно ростуть, відрізняються щільною багатоствольною кроною, зеленим темним забарвленням з глянцевим полиском і не змінюють забарвлення взимку. Туї чудово підходять для створення регулярних живоплотів нестандартного формату.
Компактна форма туй у вигляді щільних пірамідок сувора сама по собі і практично не потребує формування. З них часто створюють ряди з конусів і пірамід, що не змикаються в суцільну стіну, а постають як своєрідний щільний частокіл. При цьому кожну рослину по суті формують окремо.
Туя завжди виглядає свіжо і святково, але іноді — занадто суворо, може гнітюче впливати на навколишній простір, тому краще тую садити для глухого зонування або уздовж стін.
З туї створюють середні і високі живоплоти. Для такої посадки можна використовувати практично всі сорти і види, висота огорож підбирається індивідуально.
Найпопулярнішим і витривалим видом для створення строгих огорож по праву вважають тую західну, але можна використовувати і тую складчасту або гігантську.
Необхідні умови. Туї вимогливі до ґрунтів і в загорожах потребують хорошого освітлення. Для огорожі з туї важливо забезпечити захист від вітру. Кращою є весняна посадка із відстанню в 40–50 см між рослинами. Коренева шийка в саджанців повинна залишатися на рівні ґрунту. При посадці для кожної рослини вносять повні мінеральні добрива (у подальшому вводять щовесни добрива з третього року після садіння).
Живоплотам з туї знадобиться більш інтенсивний догляд. Улітку їм необхідне зволоження, регулярні поливи. Після кожної обрізки для туї потрібно проводити додаткові рясні поливи. Крони бажано захистити від зимових і весняних опіків.
Специфіка обрізки. Тую стрижуть з третього року після садіння. Огорожі з туї обов’язково повинні бути більш вузькими вгорі для рівномірного розподілу освітлення по кроні. Ідеальною вважається трикутна або трапецієподібна форма. Перші два роки рослини не чіпають. Стрижка туї повинна бути помірною, поверхневою, не більше, ніж на третину пагонів, тому на досягнення результату може знадобитися більше часу, ніж у випадку з тисом.
Одна з найкрасивіших культур для огорожі — ялина. Звичайна, канадська, колюча і кавказька ялини створюють високі живі стіни, важкопрохідні і дуже густі, здаються пухнастими. Особливо гарні в огорожах ялини з блакитною і золотистою хвоєю.
Ялівці — найбільш посухостійкі рослини з вічнозелених культур, здатних створювати суцільні зелені стіни. Вони краще виглядають у високих огорожах. Оскільки ялівці дуже колючі, їх варто висаджувати тільки там, де зелена стіна грає роль фону.
Необхідні умови. Для ялиць, ялівців та інших хвойних рослин, які ви хочете виростити в загорожах, обирайте освітлені або злегка притінені місця з якісним вологим ґрунтом. А ось ялини прекрасно переносять навіть найгустішу тінь. Кращі для них — суглинки. Перед посадкою бажано внести добрива і потім підтримувати параметри щорічними підгодівлями.
На конкретні умови орієнтуйтеся за вимогами сорту, саджанці якого ви купуєте для огорожі. Ялівці і ялини висаджують на відстані 80–120 см, ялівці і кипарисовики — 50–60. Усі хвойні огорожі потребують поливу, особливо в посуху.
Специфіка стрижки. Саджанці хвойних для створення огорожі повинні досягти 3–4 років. Хвойні рослини в перші два роки не стрижуть, даючи їм адаптуватися і наростити масу пагонів. У ялівців і кипарисів обрізку проводять несильно, вкорочуючи гілки, які вибиваються із огорожі. Усі інші хвойні не бояться більш сильної обрізки молодих пагонів.
У наступному номері ми продовжимо розповідь про варіанти створення «живих» огорож.
Зачекайте, йде завантаження...
