Сидерати — сільськогосподарські рослини, які вирощують і переробляють в ґрунт, щоб поліпшити його родючість. Культури висівають не заради врожаю, а в якості зелених добрив.
Чимало городників-аматорів, особливо тих, у кого в розпорядженні багато землі, частенько «ламають» собі голову роздумами про те, що ж посіяти чи посадити на своїй грядці. У результаті, садять чи сіють те, що попало під руку. А потім мають проблему з тим, куди подіти надлишок продукції, або навпаки, скаржаться на неврожай. Між тим, існує простий, надійний і ефективний спосіб «зайняти» землю — сіяти на ній сидерати. Можна навіть чорнобривці, це буде надзвичайно корисно і красиво.
Рослини сидерати — один з найбільш дешевих і безпечних видів органічних добрив. Деякі рослини можуть повністю замінити внесення гною. Зелені добрива підвищують врожайність основних культур у 2-4 рази і в кілька разів більше накопичують азоту, фосфору і калію.
Зазвичай сидерати вирощують, щоб збільшити родючість ґрунту, але в них дуже багато інших важливих функцій — захисні, фітосанітарні, кормові. Висіваючи на грядці чи полі гірчицю, жито,чорнобривці, ви гарантовано не занесете в землю хвороби і бур’яни, як це буває у випадках із використанням гною, не «захімічите» і не «занітратите» ґрунт.
Використання сидератів покращує структуру ґрунту, розпушує тверді ґрунти і насичує органічними речовинами піщані. Багато рослин пригнічують ріст бур’янів і запобігають ерозії. Інші — залучають запилювачів і корисних комах, які полюють на шкідників.
Сидератів понад 400 видів. Найпопулярніші для вирощування 4 сімейства:
Для захищених ґрунтів агрономи використовують тагетес. Хоча сіють цю чудову рослину і у відкритому ґрунті. Тагетес більше відомий українцям під назвою чорнобривці. Збирають насіння тагетеса з перших відцвілих квіток і заорюють масу, що залишилася, у грядки. Чорнобривці, як сидерат, набувають особливої актуальності при вирощуванні суниці садової. Відомо, що після трьох, у крайньому випадку чотирьох років плодоношення, суничні кущі потрібно викорчовувати і видаляти, адже хорошого урожаю із «старої» плантації вже не отримаєш. А повертати на попереднє місце посадки суницю можна аж через три роки. Але в разі застосування чорнобривців, як сидератів, суницю на «старе» місце можна висаджувати вже через рік.
Вибір рослини залежить від типу ґрунту, погодних умов регіону, попередника, майбутньої культури, коли будуть засівати поле: у цьому році або через пару років.
Наприклад, якщо ґрунт вразила фітофтора, потрібно висіяти гірчицю. Патогенні гриби не заселяють цю культуру і ґрунт оздоровлюється. Якщо в ґрунті не вистачає фосфору, незамінний осінній сидерат — жито озиме.
Якщо поле планують засівати протягом року, використовують гірчицю, редьку олійну, рапс, суміші гороху, люпину, віки із зерновими, гречку, фацелію, жито, навіть гарбуз. Якщо земля відпочиває протягом кількох років, агрономи сіють багаторічні бобові рослини, які витримують низьке скошування — біла конюшина і лядвенець.
Зелені добрива використовують не тільки для отримання органічних речовин, але і для видалення поживних речовин, що залишилися після збирання врожаю. Це допомагає запобігти вилуговування, ерозії ґрунтів і росту бур’янів.
Жито озиме — фосфати. Жито швидко нарощує зелену масу, зростає на будь-яких ґрунтах, витримує посуху і морози без снігу до –25 ° С. Єдина складність — потужна коренева система, через що ґрунт важко перекопувати.
Жито пригнічує бур’яни і нематоду, знищує збудників грибкових хвороб і розпушує ґрунт. На коренях сидерата формується велика кількість мікоризних грибів, які розчиняють важко доступні фосфати і допомагають майбутнім культурам засвоювати фосфор.
Гірчиця — органіка, фосфор, сірка. Як і всі хрестоцвітні сидерати, гірчиця виснажує запаси фітофтори в ґрунті, оскільки вона погано селиться на листках рослин. Кореневі виділення гірчиці відлякують і дезорієнтують ґрунтових нематод, які переносять паразитарні захворювання рослин. Сидерати збагачують ґрунт органікою, фосфором і сіркою. Культура швидко проростає, стрімко набирає зелену масу і утворює потужну кореневу систему. Гірчиця не боїться холоду, але не росте під снігом, як жито.
Рекомендований період посадки: рання весна до масового виходу блішки, як тільки відтане ґрунт, і в кінці серпня-вересня, як тільки ділянка звільнилася від врожаю.
Овес — калій, азот, фосфор. Овес як сидерат — найдоступніша і дешева культура. Рослина насичує ґрунт городу калієм, азотом і фосфором. Потужна коренева система взимку затримує сніг, а ранньою весною — захищає ґрунт від вимивання вологи і видування землі з верхніх шарів, коли при суховіях немає снігу. На важких ґрунтах коріння вівса розпушують ґрунт на велику глибину, а на легких — покращують вологоємність за рахунок отримання органіки після розкладання скошеного бадилля. Овес — хороший попередник для всіх рослин, крім картоплі, але при цьому краща культура після картоплі, так як бореться з її паршею. Овес зазвичай висаджують в комбінації з вікою.
Люпин та інші бобові — азот. Бобові рослини — одні з найважливіших сидератів. Вони фіксують біологічний азот із повітря в коренях і додають органічну речовину в ґрунт. Із цього азоту 20-60% будуть доступні таким культурам.
Фацелія — для будь-якого ґрунту і будь-яких культур. Фацелія — відмінний варіант для тих, хто не знає чи не розуміє, яка на ділянці ґрунту рослина повинна передувати основній культурі. Це універсальний сидерат, який підходить для будь-якого типу ґрунту і для будь-яких овочів, злаків, зелені. Фацелія може рости на дуже бідних ґрунтах і при цьому добувати важко доступні мінеральні речовини.
Що потрібно враховувати при посіві сидератів
Зачекайте, йде завантаження...
