Акація — при болях у шлунку, а бузина — при застуді

Продовжуємо знайомити читачів тижневика із рослинами, що широко використовують у народній медицині. До речі, саме час зайнятися їх заготівлею.

Акація біла

У якості лікарської сировини використовуються кора, квітки і плоди. У квітках виявлено флавоноїди, запашне ефірне масло, органічні кислоти.

Збір і заготівля: напіврозпущені квітки збирають у травні і сушать у добре провітрюваному приміщенні. Кору гілок заготовляють протягом року і сушать на повітрі або в сушарках при температурі 40–50 °C.

Фармакологічна дія. Настій квіток акації використовують при болях у шлунку або кишечнику, при захворюваннях сечового міхура і сечокам’яній хворобі. Настоянку квіток застосовують зовнішньо у вигляді компресів при ревматизмі, міозитах, невралгії та тромбофлебіті. Настоянку листя і відвар кори використовують при загостренні гастриту і виразкової хвороби шлунка.

Рецепти.

Приготування настою квіток: 1 ст.?л. квіток акації залити 200 мл окропу і настоювати 30–40 хвилин, приймати по 0,3 склянки 4–5 разів на день після їжі.

Приготування настоянки квіток: квітки заливають 70?% спиртом у співвідношенні 1:2 і настоюють 10 днів.

Німецька народна медицина рекомендує спиртову настоянку (1:10) кори молодих гілок вживати по 15 крапель з водою 2 рази на день при кислій відрижці і печії, при підвищеній кислотності шлункового соку.

2 столові ложки суміші квіток акації білої, квіток календули і кореневищ пирію повзучого, взятих у співвідношенні 10:5:2, кип’ятити на слабкому вогні 7–8 хвилин у півсклянки води, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1/4 склянки 3–4 рази на день до їжі при гострих і хронічних циститах, пієлонефритах.

Настоянка: 10 г свіжих квіток або 5 г висушеної кори настояти на 100 мл горілки протягом 10 днів. Приймати по 20–25 крапель 3 рази на день у 1/2 чарки води за 30 хвилин до їжі при кислій відрижці, печії, при підвищеній кислотності шлункового соку.

Береза повисла (береза бородавчаста)

Листопадне дерево висотою до 20 метрів з гладкою білою корою. Цвіте у квітні­травні, плоди дозрівають у серпні­вересні.

Збір і заготівля. Бруньки заготовляють у січні­березні і сушать у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 25–35 °C.?Молоде листя збирають у травні­червні і сушать у тіні або на горищах. Сік збирають ранньою весною, до розпускання листя, і лише зі старих дерев. Для цього кору надрізають не більше, ніж на 2 см, і збирають сік у збірник.

Березове вугілля випускають у вигляді таблеток і застосовують при колітах, підвищеній кислотності і як абсорбуючий засіб при отруєннях. Березовий дьоготь використовується як антисептичний засіб. Його застосовують зовнішньо при шкірних захворюваннях, опіках і гнійних ранах. Березовий сік активізує обмін речовин і діє як сечогінний засіб; наукова і народна медицина рекомендують пити свіжий березовий сік при трофічних виразках, фурункульозі, вуграх, лишаях, екземі та інших шкірних захворюваннях. Настій листя в народній медицині вживають при набряках, викликаних серцевою недостатністю, недокрів’ї та авітамінозі. Він вважається чи не найкращим засобом для виведення води з організму. Він не подразнює нирок, але посилює утворення сечі. Тому його використовують для промивання сечовивідних шляхів, при бактеріальних запальних захворюваннях. Настоянка березових бруньок — випробуваний відхаркувальний і жовчогінний засіб. При гострих отитах настойку закапують у вухо для промивання барабанної порожнини. Настоянку березових бруньок призначають при анемії в післяпологовому періоді. Зовнішньо застосовують у вигляді розтирань і компресів при міозитах, артритах, виразках, які погано гояться, саднах, пролежнях, гнійних ранах після розтину абсцесів.

Рецепти.

Настій готують з розрахунку 1 чайна ложка бруньок на 1/2 склянки окропу, доза: 2–3 столових ложки 3–4 рази на день.

Відвар готують з розрахунку 30 г бруньок на 1 склянку і приймають так само, як настій. Його призначають і як жовчогінний засіб.

Настій з листя готують у пропорції 1:10. Для розчинення бетулорітінової кислоти відразу ж після охолодження потрібно додати 0,2 г двовуглекислої соди на 1 склянку настою і потім настоювати ще 6 год. Приймають такий настій по 1/2 склянки 2–3 рази на день.

Із листя берези можна приготувати настій, у який переходить значна кількість наявного в них вітаміну С. Денну порцію для дорослої людини такого протицингового настою готують з 100 г свіжого листя. Їх промивають, розрізають на дрібні шматочки і заливають 0,5 л, води кімнатної температури. Через 1–2 години настій проціджують і додають для смаку сіль, оцет або лимонну кислоту.

У лікувальних цілях дітям призначають по 100 г, дорослим — по 200 г березового соку 3–4 рази на день, протягом 20 –30 днів.

При артритах, міозитах, пролежнях: 25 г березових бруньок залити 0,5 л 90?% спирту, настояти 8–10 днів, процідити. Приймати по 1 ч.?л. або 1 ст.?л. 3 рази на день як жовчогінний і сечогінний засіб. Зовнішньо застосовувати для компресів і втирання.

Як жарознижувальний і сечогінний засіб: 25–30 г березових бруньок на 300 мл гарячої води, кип’ятити на слабкому вогні 6–7 хв., настоювати годину, процідити. Приймати по 1/4–1/3 склянки.

Бузина чорна

Чагарник або деревце сімейства жимолостевих, висотою від 2 до 7 метрів. Цвіте в травні­червні, дозріває в серпні­вересні. Використовуються квітки бузини чорної. Вони містять ефірні олії, глікозиди, слизу, цукор, таніни, холін. У плодах — карбонові кислоти і фарбувальні речовини. Склад рослини маловивчений.

Застосовується як потогінний, сечогінний і протизапальний засіб. Рекомендують при простудних захворюваннях, хворобах дихальних шляхів (зокрема, при бронхіальній астмі). Бузина діє жовчогінно, тому її доцільно включати в збори при лікуванні печінки і жовчовивідних шляхів. При хворобах нирок і сечового міхура настій бузини надає протизапальну, сечогінну і спазмолітичну дію. Як проносний засіб настої і киселі з ягід бузини застосовують у педіатрії. У народній медицині бузину застосовують і при лікуванні діабету, ревматизму, подагри, а також зовнішньо при опіках, попрілостях, фурункулах, трофічних виразках, для компресів і припарок, для полоскання горла і порожнини рота.

Рецепти

2 столові ложки трави бузини чорної засипають увечері в півлітровий термос, заливають окропом. Наступного дня випивають весь настій за 3 рази хвилин за 20–40 до їжі в теплому вигляді.

1 столову ложку квіток бузини настоювати 30 хвилин в закритій посудині в 1 склянці окропу, процідити, випити гарячим як потогінний засіб на ніч або приймати по 1/4 склянки 3–4 рази на день за 15 хвилин до їжі як протизапальний, відхаркувальний, в’яжучий засіб при грипі, ангіні.

3 чайні ложки сухих ягід бузини чорної настоювати 12 годин на 1 склянці окропу, процідити, приймати теплим 1 раз на день по 1 склянці як легке проносне.

2–3 столові ложки молодого листя відварити в молоці, загорнути в марлю. Вживати як зовнішнє при геморої, фурункулах, попрілості, опіках.

Настій 6–8 молодих листків бузини і 1 столову ложку листя шавлії лікарської залити 1 склянкою окропу, додати мед, настояти, процідити. Приймати по півсклянки 2 рази на день при геморої протягом 3 тижнів.

1 столову ложку суміші листя і подрібнених коренів на 1 склянку окропу, настоювати 2 години, процідити. Приймати по 1–2 столові ложки 3 рази на день при діабеті, набряках, хворобах нирок, гепатиті як сечогінний, жарознижувальний та відхаркувальний засіб.

5 г порошку кори на 2 склянки окропу, настоювати 2–3 години, процідити. Приймати по 1/2 склянки 4 рази на день при набряках.