У роботі практичного психолога є досить багато різноманітних проблем. Одна з найбільш актуальних, найважливіших — взаєморозуміння між батьками і дітьми, зокрема, взаєморозуміння дочки і матері. Проблема стосунків між найближчими і найдорожчими людьми наскільки глобальна, важка і складна, що цієї невеличкої статті зовсім недостатньо для її повного висвітлення. Та все ж спробуємо де в чому розібратись.
Отже, якщо у вашої дитина змінилась поведінка (в гіршу сторону); погіршало навчання; поведінка стає демонстративною (все робиться «на зло»); у дитини з’явились шкідливі звички; у стосунках з усіма — конфлікти «на рівному місці»; асоціальна поведінка; дитина тікає з дому; обманює; з’явилися друзі, які вам не подобаються; дитина замикається в собі — це все ознаки поганого взаєморозуміння (або взагалі його відсутність) між батьками і дитиною.
Звичайно, що всьому вище сказаному обов’язково є причини. Назву найбільш характерні: небажаність дитини для матері ще до вагітності; необізнаність, непідготовленість батьків до виховання дітей; нездорове, нереальне бажання батьків зробити, виховати свою дитину «ангелом», ідеальною людиною і виправити всі свої прорахунки (не допустити, щоб ті були у дітей); неусвідомлення батьками того, що хоч дитина і їх «продукт», але це зовсім інша людина, в якій «перемішано» генетичне спорядження від діда-прадіда по обох лініях; дитина народилась, росте і розвивається в зовсім інших культурно-історичних умовах, ніж батьки; незнання і невраховування батьками вікових особливостей дітей; перенесення конфліктних стосунків між батьками на дітей (бачення в дитині свого опонента, особливо, коли дитина схожа на нього); поява у дитини думки, відчуття непотрібності (на підсвідомому рівні) після народження братів, сестер; розлучень батьків; появи «нового» батька, матері; побиття дітей; постійна критика дитини, навіть з дріб’язкових питань (негативне ставлення); непосильні вимоги у навчанні й іншій діяльності; психотравмуючі ситуації.
Як бачимо, причин дуже багато і вони, як правило, не існують самостійно, а тісно переплетені і взаємопов’язані. Якщо до цього додати те, що дитину не розуміють у школі чи друзі та оточуючі, то її життя стає нестерпним, незрозумілим і безглуздим. Який же вихід із ситуації? Перш за все, не потрібно панікувати, не робити поспішних висновків і не намагатись знайти винних. Успішному вирішенню проблеми це не допоможе! Бо «стіну непорозуміння» будують поступово, непомітно всі — батьки, діти, батьки батьків, вчителі, друзі і т. д. Кожен «кладе» свою цеглинку, і поступово виростає ціла стіна, за якою вже ніхто нікого не лише не бачить, але і не чує. Головне в тому, що цю стіну, при бажанні, можна розібрати. Першу цеглину повинні прибрати батьки, адже в б і л ь ш о с т і випадків — це їх прорахунки. Саме з аналізу цих прорахунків потрібно починати жити по новому.
Наступним кроком має бути віра в дитину. Віра в те, що з неї виросте хороша людина. Яка б не трапилась «пригода» з вашою дитиною, що б вона не «витворила» — це ще не означає, що так буде увесь час. Дитині властиві не лише необдумані кроки, а й помилки, яких ви, будучи дорослими, робите, можливо, більше, ніж вона. Дитина росте, розвивається, переростає у своєму життєвому руслі, але наші втручання (чи невтручання) призводять до того, що це русло змінює свій природний напрямок на неприродний (не їй властивий). Якщо ви в своїй дитині будете бачити лише погане і будете їй на кожному кроці це повторювати, нагадувати, то вона саме такою і стане (якщо у вас будуть «помічники» в школі, то цей процес буде прискореним і ефективнішим). Не розцінюйте якісь вчинки дитини як вирок долі, попробуйте зрозуміти, чому так трапилось і для чого дитина так вчинила. І ви багато чого зрозумієте, а зрозумівши, будете зовсім по-іншому реагувати. Відповідно зміниться і реакція дитини. Діти часто роблять вчинки, якими «перевіряють», чи потрібні вони батькам, чи люблять їх. Вони навіть хворіють для того, щоб їм більше приділяли уваги!
Ніколи не порівнюйте якихось якостей своїх дітей (не протиставляйте) і не дорікайте ними дітям. Намагайтесь не говорити подібних фраз: «А я в твої роки…» і т. п. Ваша дитина — це зовсім інша людина. Вона не тільки не може бути такою, як ви, а і взагалі може мати інші якості, ніж у вас. Пам’ятайте, що найболючіші, найдошкульніші образи для дитини — від батьків. Вони мають надзвичайну руйнівну силу! Знаю це з практики спілкування з дітьми. Батьки часто протиставляють одну дитину іншій — одна «гарна», а друга «погана». Не слід шукати гарне і погане, добре і недобре, кожна дитина має свої як позитивні, так і негативні якості.
Надзвичайно важлива довіра до дитини. Якщо до цього ви не довіряли дитині, то не чекайте від неї швидкого «результату». Тут потрібні час і терпіння. Дитина відчуває віру не на словах, вона, як музикант, відчуває фальшиву ноту, відчуває вашу фальшиву поведінку чи вчинки, нещирість. Дитині потрібно довіряти і тоді, коли вона не зовсім виправдовує вашу довіру.
Намагайтесь хвалити дитину за вдалу дію, вчинок, успіх. Це додає дитині сил і виробляє впевненість. Пусте хваління виховує самовпевненість.
Ефективним методом покращення взаєморозуміння є виконання спільної роботи (будь-якої). У роботі ви багато чого побачите, відчуєте, зрозумієте у вашій дитині і в собі також. Спільна робота породжує теплі, довірливі стосунки, дає можливість дитині розібратись в собі, батьках.
Дуже важливо для взаєморозуміння, щоб ваші слова мали роз’яснення (пояснення). Наприклад, якщо ви думаєте, що вам можна, а дитині ще ні, бо вона багато чого не розуміє (чи рано), ви глибоко помиляєтесь. Те, чого дитина не розуміє, заміщається передчуттям, сумнівом, інтуїцією, а головне — це збільшує дистанцію між вами і дитиною. В цій ситуації краще роз’яснити, ніж просто заборонити.
Більшість батьків хочуть, щоб їх діти не повторили в своєму житті їх помилок, намагаючись всіма силами застерегти від цього дітей. Чим більше застерігають, тим більше проявляється ефект бумеранга — все повторюється, як у батьків. Основною причиною такої ситуації є «сліпі» заборони батьків будь-чого без пояснення дитині — чому це робиться і для чого. «Допомагають» у цьому і невиправдані фантазії батьків — що може бути, що може трапитись. Батьки так далеко заходять у своїх фантазіях, що в дійсності немає і десятої долі того, що вони собі нафантазували, але ж цеглину покладено та ще, можливо, і не одну!
Потрібно проаналізувати ваші домагання щодо навчання дитини. Якщо ваші вимоги не відповідають можливостям дитини, то це може обернутись не лише непорозумінням, а і проблемами із здоров’ям. Психотравмуючі ситуації, яких досить багато трапляється, особливо в цей жорстокий і агресивний час, також беруть найактивнішу участь у побудові непорозуміння (дитина пережила якусь психотравмуючу ситуацію, їй потрібна підтримка, допомога, а ми не лише не помітили цього, а ще й додаємо своєю неуважністю, чи заклопотаністю і т. п.). Бувають такі травмуючи ситуації, коли дитині може допомогти лише спеціаліст, але батьки в більшості випадків до нього не звертаються.
На завершення хочу сказати, що вищенаведена інформація не дає вичерпних рекомендацій (порад) для конкретної сім’ї, конкретної дитини і конкретної життєвої ситуації. Це свого роду схема, дотримуючись якої і маючи велике бажання та терпіння, можна змінити своє і життя дитини на краще.
Зачекайте, йде завантаження...
