Хто в сім’ї головний?

Усі чоловіки хочуть бути головними в сім'ї, але не всім це вдається. Чому?
99,9 % чоловіків на запитання «Хто в сім'ї головний?», ані секунди не вагаючись, відповідають: «Я!»

І більше половини з них знатимуть, що безсовісно збрехали, бо кермо влади давно вже в ніжних жіночих ручках. І все, що залишається чоловікам, — або прийняти ситуацію такою, якою вона є, або відстоювати своє історично обґрунтоване право на майку лідера.

Так, але коли, навіщо та чому жінки зненацька стали головними в сім'ї? Чи не порушуємо ми при цьому однієї з біблійних заповідей: «Хай приліпиться дружина до чоловіка свого»?

Чи не доведеться нам потім горіти синім полум'ям у казанах пекла?

Що змусило жінок стати головними в сім'ї?

Психологи виділяють дві основні причини того, що головними в сім'ї стали жінки.

Перша причина — для чоловіків образлива. Чоловіки, закрийте вуха, вимкніть комп'ютер, удайте сплячих: ми говоритимемо зараз про те, як здали ви свої позиції останнім часом, як багато серед вас відвертих ледарів, як розучилися ви тримати удар і як холодно та незатишно за вашими широкими спинами слабким жінкам. Чоловіки, ми вас любимо, і без вас — ніяк, але…

Але довірити чоловікові все своє життя без залишку може тільки зовсім наївна або божевільно-закохана дівчина. Та закоханість минає, наївність — також. І що залишається? Бажання дивитися на світ своїми очима, вміння забезпечувати своє життя своїми руками, а також небажання визнавати безперечне лідерство чоловіка тільки на тій підставі, що природою йому подаровані інші статеві органи.

Тобто, жінки стають головними в сім'ї, бо чоловіки самі віддають ці позиції? У переважній більшості випадків — так. Чи погано це? На це запитання немає однозначної відповіді. Якщо жінку влаштовує залежне становище її чоловіка, якщо чоловік не почувається приниженим, розуміючи, що в сім'ї головна — жінка, то що поганого в такому розподілі ролей?

Гірше, якщо жінка таємно або явно зневажає свого чоловіка за його слабість, а чоловік намагається компенсувати своє залежне становище надмірною агресивністю, прагненням довести, що головний у сім'ї — він, попри те, що аргументів для суперечки в нього зовсім немає…

Але це ж питання не розподілу ролей у сім'ї, а наявності любові та взаємної поваги.

Друга причина, через яку головою сім'ї стають жінки, — надмірна зайнятість чоловіка справами більш важливими, ніж сім'я. Світ у принципі неоднорідний, і чоловіки — не виняток. На одного хлопця, який без докорів сумління вибирає диван, а не роботу, припадає плюс-мінус стільки ж чоловіків, які працюють з ранку до ночі. У цьому випадку жінка стає головною в сім'ї, займаючи «посаду» керуючого директора. Уся сімейна текучка — на її тендітних, але витривалих плечах. А матеріальне забезпечення — переважно клопіт чоловіка.

Можна вважати жінку в цьому випадку головною в сім'ї? Розумний, не обтяжений хворобливим самолюбством чоловік скаже «Так!» І вдячно обіймає свою жінку за плечі.

Розумна, чуйна дружина, ані секунди не сумніваючись, скаже: «Головний у сім'ї — мій чоловік!» І обійме коханого на подяку за те, що за його спиною справді тепло й затишно.

Хто з них говорить правду? А яке це має значення?

А можливо, запитання «Хто головний у сім'ї» — надумане?

За великим рахунком — так. І історично-біблійні традиції про приліплену до чоловіка дружину тут зовсім ні до чого. Часи змінюються, і немає нічого поганого в тому, що чільне становище в сім'ї дедалі частіше займає жінка.