Кожна господиня намагається приготувати на свято щось особливе, тож ближче до Нового року і Різдва полиці холодильника починають наповнюватися різноманітною смакотою. Що ж не завадить знати, перш ніж покласти до продуктового кошика той чи інший делікатес?
Незмінною гостею на щедрому святковому столі впродовж багатьох років залишається ікра з різних видів риб. Це справжня скарбниця вітамінів та мікроелементів, щоправда, зберігаються вони тільки у якісному продукті.
Часи, коли ікра була дефіцитом, давно минули. Зараз її можна купити скрізь: у магазині, на ринку і навіть прямо з доставкою в офіс або додому. Але красивий «глянцевий» зовнішній вигляд далеко не завжди є гарантією її якості. Ризик купити фальсифікат, особливо «з рук», навіть якщо знайомий Вашого співробітника «возить її прямо з Далекого Сходу», доволі великий.
Фальсифікат - це несертифікована продукція, добута найчастіше браконьєрським способом, що постачається в Україну контрабандно, в обхід державних органів, які контролюють її якість. Така ікра часто виготовляється з підвищеним вмістом консервантів і додаванням фарбників, зберігається і транспортується з порушенням температурного режиму. Споживання такої ікри може призвести до алергії, отруєнь й інших серйозних наслідків для здоров'я людини.
Варто знати, що ікру виготовляють як із свіжої, так і із замороженої сировини. Так, якщо на споживчому маркуванні значаться ГОСТ 18173-72 «Икра лососевая зернистая баночная», ГОСТ 6052-79 «Икра зернистая осетровых рыб пастеризованная. Технические условия», ГОСТ 7368-79 «Икра паюсная осетровых рыб. Технические условия», ГОСТ 1629-97 «Икра лососевая зернистая бочковая. Технические условия», було використано свіжовиловлену рибу. Наприклад, завод “Орландо” на Камчатці, який є постачальником фірми “Камчадал”, виготовляє свою продукцію саме в такий спосіб. Інші нормативні документи дозволяють виготовляти ікру із замороженої сировини.
Хоча ми звикли ділити рибну ікру на червону й чорну, насправді ікра з різних видів риб може мати чимало відтінків (перлиново-сірий, темно-сірий, коричневий, ніжно-рожевий та помаранчевий). До речі, не всі знають, що чорна (осетрова) чи червона (лососева) ікра це лише загальні назви продукту. На етикетці обов’язково має бути зазначено, з якої саме риби її добуто: кети, горбуші, нерки і таке інше. Ікра з різних видів риб відрізняється між собою за смаковими якостями, проте, лише добросовісний виробник «не забуде» про це повідомити на споживчому маркуванні.
Що стосується тари, то ікра в запаяній жерстяній баночці найбільше захищена від сонячних променів, тому термін її зберігання сягає 12 місяців. В скляній банці є можливість добре роздивитися ікринки, але зберігається вона не більше ніж 6 місяців, термін зберігання вагової ікри – лише 4 місяці і практично неможливо встановити ким і коли її виготовлено і наскільки натуральний цей продукт.
Якісна ікра, зазвичай, «має» ветеринарні свідоцтва, експертні висновки лабораторій та сертифікати якості.
Крім того, купуючи ікру, слід покалатати баночку: всередині високоякісного продукту Ви не почуєте булькання води. Для попередження злипання та підсихання ікринок лососевих риб, в цю ікру дозволяється додавати рафіновану рослинну олію.
Довготривале зберігання ікри неможливе без консервантів, їх кількість не повинна перевищувати 0,1%. Ще з часів Радянського Союзу з цією метою використовували уротропін та сорбінову кислоту. Перша добавка вбиває патогенну мікрофлору, друга - бореться з пліснявою. Гірше, коли в якості консерванта використано Е-211 (бензоат натрію). Ще гірше, коли цю роль виконує Е240 – (формалін), він надає ікрі привабливого вигляду та зберігає кулясту форму кожної ікринки. Формалін використовують в моргах для більш тривалого зберігання трупів, а в давньому Єгипті з його допомогою бальзамували мумії.
Ну і останній аспект, не менш важливий, обирайте виробника, який викликає у Вас довіру, в усякому разі, якість продукції якого раніше Вас не підводила. Ну і звичайно ж, слід звернути увагу на дату її виготовлення. Про те, що термін придатності ікри минув, часто говорить велика кількість рідини та ікринок, які полопалися.
Споживач, який купує ікру рідко, навряд чи знає, що фасують її не лише у сто сорока грамові баночки. Можна натрапити на вагу - сто двадцять грамів, і навіть дев'яносто. У будь-якому разі, уважно читайте інформацію на споживчому маркуванні.
Слід пам’ятати, що зустрічається декілька способів фальсифікувати делікатесний продукт. Асортиментна фальсифікація, зазвичай, відбувається за рахунок заміни одного дорогого виду ікри, іншим, більш дешевим.
Проте, давно вже відомі й технології виготовлення штучної ікри, як чорної, так і червоної. Штучну ікру роблять з різних білкових замінників, желатину, до яких додають ароматизатори, підсилювачі смаку та барвники. Як правило, ікринки штучної ікри - добре виповнені, однакові за величиною, консистенція при розжовуванні пружна, при роздавлюванні з них не виділяється рідина. Колір рівномірний по всій масі ікри. У зв'язку з тим, що штучна ікра найчастіше ароматизується оселедцевим тузлуком, вона має різкий запах оселедців.
Разом з тим, достеменно встановити, чи є ікра натуральною, можна лише шляхом лабораторних досліджень, особливо якщо натуральний продукт замінили штучним «імітатором» не повністю, а лише частково.
В Україні крабові палички повинні відповідати ДСТУ 5097:2008 «Продукція із сурімі імітована. Технічні умови». Цей стандарт поширюється на всю продукцію із сурімі охолоджену чи заморожену, що імітує м’ясо крабів, креветок, раків тощо, призначену для реалізації в торгівельній мережі для харчових цілей. Сурімі – це фарш тонкого подрібнення з філе риб-сирцю, підданий багаторазовому інтенсивному промиванню та рафінуванню з метою видалення кісток, чорних плівок, пігментних, жирових та інших речовин, у результаті чого він набуває світлого кольору, високої желеутворюючої здатності та еластичності, не має вираженого рибного запаху та смаку. Втім, і всі корисні речовини в сурімі втрачаються. До фаршу додають харчові добавки, що запобігають денатурації білка, покращують вологоутримувальну здатність і пригнічують діяльність ферментів та мікроорганізмів. Стандарт дозволяє додавання до продукту крохмалю картопляного та кукурудзяного, соєвих продуктів, барвників, в тому числі діоксид титану (Е171). При цьому масова частка сурімі згідно з рецептурою у складі продукції імітованої, повинна бути не менше ніж 30%.
Оскільки, міф про те, що до складу крабових паличок входить м’ясо ракоподібних, давно розвінчаний, любителям цієї страви залишається хіба що намагатися обрати з усього розмаїття представленого у торгівельній мережі продукту, найнатуральніший та найякісніший.
Найякіснішими крабовими паличками вважаються, звичайно ж ті, при виробництві яких використано саме рибний фарш, а не його повну крохмалево-соєву імітацію. Перелік харчових добавок теж повинен бути якомога коротшим. Правда, дізнатися точний відсоток натурального компоненту неможливо, оскільки виробники цю інформацію на маркуванні не зазначають. Тому, слід орієнтуватися на склад продукту, який зазначають в порядку переваги складників. Першим у цьому порядку повинно значитись саме сурімі, тоді можна сподіватися, що риба у паличках все таки є, якщо воно друге в переліку, рибного фаршу там - мінімум. Також не варто купувати продукцію з великою кількістю снігу та льоду на упаковці.
До речі, термін «сурімі» означає не лише м’ясо білих риб, а й відходи рибних промислів: дрібну, пошкоджену та іншу рибку. Актуальною залишається і проблема мікробіологічного забруднення цієї продукції, якщо вона продається на вагу й кілька разів піддавалась розморожуванню та заморожуванню. Про такий продукт практично неможливо достеменно дізнатися ким, коли і де його виготовлено, тож і про якість говорити не доводиться.
Чимало покупців, знаючи про справжній вміст крабових паличок, намагаються нагодувати своїх близьких справжнім цінним філе з ракоподібних, купуючи нарізаний пластинами продукт під назвою «крабове м’ясо». Але якщо Ви прочитаєте склад такого продукту, в переліку інгредієнтів побачите те ж сурімі. Виходить сутність у цього «м’яса» така ж, як і в паличок. Тож щоб поласувати справжнім делікатесом, купуйте консерви з написом «м’ясо краба» чи натуральних заморожених крабів.
Будь-які копченості неможна вважати корисною їжею для щоденного харчування, адже навіть при природньому процесі коптіння, виділяється канцероген – бензапірен. Та для того і свята, щоб побалувати себе смакотою. Оскільки обробка у коптильній камері – дороге задоволення, чимало виробників віддають перевагу іншим, дешевшим технологіям, які не вимагають будь-яких зусиль. Слід знати, що чинними національними стандартами передбачено використання під час виготовлення конченостей, так званих коптильних препаратів. Зокрема, під коптильним ароматизатором розуміють коптильний екстракт, що використовується при традиційних процесах коптіння харчових продуктів. Такі ароматизатори можуть використовуватись у харчових продуктах, що виробляються та знаходяться в обігу в Україні, за умови обов’язкової реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я на підставі затверджених Головним державним санітарним лікарем України гігієнічних нормативів стосовно рівня включень таких ароматизаторів у певних видах харчових продуктів та висновку державної санітарної експертизи. У переліку інгредієнтів харчового продукту вони повинні зазначатися словами «коптильний ароматизатор» чи «коптильні ароматизатори», якщо цих речовин використано кілька.
На жаль, рідина, яку застовують в якості «рідкого диму», стала нині загальнодоступною, її можна придбати навіть в деяких супермаркетах, а ось купити натуральні копченості, навпаки - проблема. Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції ДП «Полтавастандартметрологія» має технічну можливість визначати весь спектр харчових добавок, які застосовуються при виробництві продуктів харчування. Крім того, фахівці підприємства проводять роботи з оцінки відповідності харчової продукції. Між іншим, риба та рибні продукти підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, тож цікавтеся чи є на продукцію сертифікати відповідності та чи значиться на її маркувіанні спеціальний значок із зображенням трилисника з номером відповідного органу з оцінки відповідності.
Морепродукти є одними з найбільш корисних та поживних продуктів на нашому столі. Однак, недобросовісні перевізники та постачальники морської екзотики не завжди дотримуються правил її транспортування та зберігання, в наслідок чого делікатес може з корисного перетворитися на небезпечний для нашого здоров'я, а то й взагалі стати причиною отруєння. Отже, що ж не завадить знати про морепродукти?
Креветки можуть бути різного розміру: є зовсім маленькі (не більше 2х см) і дуже великі. Крім того, розрізняють холодноводні і тепловодні креветки. Саме останні зазвичай досягають найбільших розмірів: тигрові – до 30 см, королівські - 20 см.
Тепловодні креветки живуть в теплих морях, до нас їх привозять з південної Азії, з Тайланду, Індонезії, Китаю та В'єтнаму, а останнім часом ще й з Бразилії, Еквадору та Нікарагуа. Найбільше притензій до якості продукції, яка надходить з Південної Азії, вона часто буває нашпигована антибіотиками і різними добавками. Креветки ж, які надходять до нас з ферм, розташованих в Латинській Америці, вважаються найбільш якісними та екологічно чистими, оскільки там дуже дорожать своєю репутацією та пред'являються високі вимоги до продукції. Крім того, якщо з ферм в Латинській Америці почне надходити неякісний товар, то у них зіпсується репутація, і з ними ніхто не буде співпрацювати.Холодноводні креветки надходять на наш ринок з країн, що омиваються холодними морями (Канади, Литви, Естонії, Данії, Норвегії і Данії). Незважаючи на те, що холодноводні креветки менші за розмірами й коштують дешевше, ніж тепловодні, але, саме вони міститься більше поживних і корисних мікроелементів. Між іншим і найсмачнішими вважаються креветки, виловлені близ берегів холодної Канади і Гренландії.
Креветки продаються охолодженими, замороженими, консервованими і вже готовими до вживання. Найчастіше, в наших супермаркетах зустрічаються варено-заморожені креветки. Однак, найбільш корисним є свіжозаморожений продукт. Якщо ви купуєте креветки, розфасовані по пакетах, то зверніть увагу на вагу пакета і вартість продукту за кілограм. Наступний важливий момент: інформація про компанію-виробника повинна бути повною. Не просто назва ТОВ "Ромашка", а повна юридична назва, з адресою, поштою і телефоном. Цифри, вказані поруч з вагою (наприклад 100/150) означають, що в пакеті лежить від 100 до 150 креветок. По-іншому це називають "калібр". Так, чим більші креветки, тим менша кількість їх буде в одному кілограмі, і, навпаки, чим менші креветки, тим їх більше буде вказано на упаковці. Звісно якщо вагу не «збільшили» за рахунок надмірної кількості льоду.
Потемнілі голови свідчать про те, що продукт багаторазово розморожували й заморожували. А ось зелений колір свідчить, що креветки харчувалися планктоном, це не впливає на якість продукту.
Тож обираючи продукти до новорічного столу, будьте уважними та прискіпливо читайте інформацію на споживчому маркуванні.
Зачекайте, йде завантаження...
