Із 12 по 17 листопада – Всесвітній тиждень боротьби з діабетом.
Кожна десята людина у світі хворіє на цукровий діабет. Щороку ця цифра зростає – це офіційні дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Цукровий діабет – захворювання, яке проявляється підвищенням рівня глюкози в крові.
Розрізняють цукровий діабет типу 1,цукровий діабет типу 2, а також цукровий діабет вагітних, так званий гестаційний цукровий діабет та вторинний цукровий діабет.
За своїм походженням цукровий діабет першого та другого типів – зовсім різні захворювання, які потребують різного лікування.
В основі цукрового діабету 1-го типу лежить абсолютна недостатність інсуліну, внаслідок руйнування В-клітин підшлункової залози, які його продукують. Тому після встановлення діагнозу цукрового діабету 1-го типу, єдиний метод лікування – довічна інсулінотерапія.
На відміну від діабету 1 типу, для цукрового діабету 2 типу характерний надлишок інсуліну, однак нечутливість тканин до нього.
Для цукрового діабету як 1-го так і 2-го типів спільною характерною ознакою є підвищена спрага, сухість у роті, часте сечовипускання. Але дані симптоми можуть бути слабко вираженими за ЦД 2 типу.
Запідозрити цукровий діабет 1-го типу потрібно, якщо людина худне і при цьому має підвищений апетит. Захворювання зазвичай розвивається швидко, часто після стресу, перенесеної вірусної інфекції або без видимої причини.
Для цукрового діабету 2-го типу характерний повільний, непомітний початок. Часто пацієнт набирає вагу, у нього підвищується апетит та хочеться солодкого.
Саме тому цукровий діабет 2-го типу є більш підступним. Він не болить. І людина зазвичай дізнається, що в неї цукровий діабет випадково вже при виявленні ускладнень.
Часто підозра, що у хворого цукровий діабет виникає у лікарів різних спеціальностей, до яких звертається пацієнт.
Кожен фахівець бачить «свої» характерні для цукрового діабету ознаки:
Власне, немає жодної лікарської спеціальності, фахівцям якої не доводилося б діагностувати та лікувати захворювання, що виникли внаслідок невчасно діагностованого чи погано контрольованого цукрового діабету.
Для діагностики цукрового діабету необхідне визначення глюкози в крові.
Важливо пам’ятати, що це має бути визначення саме глюкози у плазмі венозної крові, взятої натще після 8-годинного голодування.
Визначення рівня глюкози в капілярній крові лабораторним методом чи портативним глюкометром, а також наявність глюкози у сечі дає підстави запідозрити цукровий діабет та визначити рівень глюкози у плазмі крові еталонним лабораторним методом.
Нормальним вважається показник 4,1-6,0 ммоль/л. Глюкоза крові натще, яка відповідає референтним значенням не є запорукою відсутності цукрового діабету. Тому, для більш глибокого дослідження вуглеводного обміну та виявлення «прихованого цукрового діабету» проводять «Глюкозо-толерантний тест». Для цього спочатку визначається глюкоза крові натще після 8-ми годинного голодування. Потім пацієнт випиває 75 г глюкози, розведеної в склянці води. Повторно глюкоза в сироватці венозної крові вимірюється через 2 години. Нормальним вважається результат 7,8 ммоль/л та менше через 2 години після навантаження.
В лабораторії перед першим взяттям крові з вени проводять контроль глюкози крові експрес-методом за допомогою портативного глюкометра.
При значенні глюкози крові, визначеної глюкометром, понад 6,9 ммоль/л, глюкозо-толерантний тест не проводиться, натомість, пропонується контроль глюкози в плазмі крові еталонним методом або вимірювання глікованого гемоглобіну.
Факт, що цукровий діабет діагностували не сімейний лікар чи ендокринолог, свідчить про те, що вже з’явились ускладнення. Тобто, цукровий діабет діагностовано занадто пізно. Навіть незначне, але тривале підвищення цукру крові призводить до ураження судин та нервів.
У людей із цукровий діабетом у 2-3 рази вищий ризик розвитку інфаркту міокарду та інсульту.
Зниження кровотоку в нижніх кінцівках у поєднанні з ураженням периферичних нервів призводять до виразок на стопах, які згодом нагноюються та призводять до ампутацій.
2,6 % випадків повної втрати зору у світі виникає внаслідок цукрового діабету.
Цукровий діабет є однією з основних причин хронічної ниркової недостатності.
Щоб запобігти ускладненням необхідний ретельний моніторинг глюкози крові та контроль рівня HbAlc, цільовий рівень якого визначається залежно від низки факторів індивідуально для кожного пацієнта, але не повинен перевищувати 7,5 %.
У лабораторії HbA1c визначається найсучаснішим на сьогодні методом високопродуктивної рідинної хроматографії, який на міжнародному рівні визнано еталонним і забезпечує найточніший результат. Це надзвичайно важливо для діагностики цукрового діабету та моніторингу ефективності його лікування.
Зачекайте, йде завантаження...
