Кому з нас не доводилося стикатися з конфліктною ситуацією, переживати її і якимось чином вирішувати? Думаємо, кожному, бо конфлікт — це зіткнення, а зіткнутися можуть думки, сили, інтереси, потяги, домагання … та хіба мало що ще. Список може бути продовжений як завгодно, так як прояви людських почуттів дуже багатогранні, і причини, що штовхають людину до конфлікту, теж різноманітні.
Які причини конфлікту? Думаємо, їх багато. Якщо говорити про внутрішній конфлікт, то це індивідуально: ставлення до навчання, до своїх обов’язків, зміна місця роботи (навчання), зауваження начальника, вимоги вчителя, тертя в сім’ї, боротьба за владу, ревнощі і багато інших приводів. Причини зовнішнього, міжгрупового конфлікту — розбіжність точок зору, конкуренція, різні шляхи досягнення результату і неприйняття їх оточуючими.
Безумовно, в цілому конфлікт — не трагедія, а природний процес, який виникає всередині людської спільноти: класу, сім’ї, навчального закладу, організації, де ви працюєте. Часто це допомагає виявити раціональне зерно у вирішенні ситуації, якщо конфлікт не виходить за рамки розумного в способах з’ясування істини. Такі розбіжності навіть є стимулом і до особистісного зростання, і до об’єднання колективу, і до зміцнення взаємин.
Тобто, при такому конфлікті ділового характеру стикаються різні, протилежні точки зору, що, в кінцевому підсумку, сприяє появі найбільш оптимальної думки і рішення, що об’єднує всіх. Це за умови, якщо керівник поведе себе мудро і зуміє зберегти ділові контакти, вчасно скоординувавши дії.
Але відносини бувають далеко не безхмарні. Не збіглися думки, оцінки, відносини, цілі, не влаштовують результати, не сподобалися способи досягнення — і «з іскри зайнялося полум’я»: пішли сварки, звинувачення, образи, чвари.
Як наслідок — поганий, пригнічений настрій, роздратованість, дискомфорт. Ти нагрубив однокласникові, образив батьків, принизив колегу, і пішло-поїхало. А за підрахунками дослідників, у людини, втягнутої в конфлікт, на 70 % знижується розумова діяльність. От наскільки це серйозно.
Як же вийти з тієї чи іншої ситуації, пов’язаної з гострими психологічними переживаннями, що викликають спалах, вибух, гучну емоційну розрядку і гучні з’ясування стосунків?
Усе, звичайно, залежить від глибини конфлікту і від його масштабності. У одному випадку досить простого вибачення, в іншому необхідні більш масштабні рішення. Однак питання про вибір шляхів виходу з конфлікту не пусте, тому що і в школі, і вдома, і на роботі, і в громадських місцях люди найчастіше чомусь піддаються емоціям і вибирають вибух, сварки в різних ситуаціях.
Шляхів виходу з конфлікту багато, і одна з них — це угода на основі взаємних поступок, звана компромісом. Компроміс не означає відступ, навпаки, це уміння знайти вихід з положення, ще й без серйозних втрат. У цілому ряді випадків, коли мова йде саме про взаємини людей, для виходу з конфлікту необхідний саме компроміс. І не треба думати, що компроміс принижує вас, обмежує вашу гідність. Навпаки, на компроміс ідуть люди сильні, впевнені у своїй правоті, а нездатність до компромісу, швидше за все, — показник невпевненості в собі.
Є ще більш досконалий вихід із ситуації — співробітництво. Воно дає більше задоволення, ніж компроміс. При співпраці інтереси й цілі всіх сторін враховані і задоволені. Зберігається повага до особистості партнера, рівність з ним.
Проте, крім доброї волі до миру, дуже важливо вміти правильно, адекватно оцінювати себе.
Якщо ви любите критикувати інших, але не переносите критики на свою адресу, навіть якщо вона справедлива, це відштовхує від вас людей, і тоді часті конфлікти неминучі. У такому випадку є сенс задуматися про свій характер.
Якщо ви штучно уникаєте суперечок і критичних ситуацій навіть на шкоду істині, це теж не залучить до вас людей, тому що вас оцінять як людину без власної думки, і симпатії вам це не додасть. Ви мимоволі можете бути втягнуті в конфлікт. Та й бути без підтримки в колективі непросто.
Якщо ви вступаєте в діловій конфлікт, коли іншого способу відстояти правду вже немає, і при цьому не опускаєтеся до принижень, а коректно доводите правоту, це не завадить людям поважати вас як людину чесну і принципову.
Якщо ви не станете поодинці переживати, а розповісте про неприємну ситуацію розумній і вірній людині, а натомість отримаєте її співчуття і участь, це допоможе вам швидше вийти з конфлікту.
Якщо ви не будете вередувати, пручатися, а трохи поступитеся в будь-якій суперечці, від цього ви тільки виграєте.
Якщо ви не будете висувати надмірні вимоги до оточуючих, не будете намагатися змінити їх, вам удасться звести конфліктну ситуацію до нуля, а питання ви завжди зможете вирішувати шляхом обговорення, приходячи до згоди сторін.
Дуже важливо уміти уважно слухати співрозмовника, співчувати, співпереживати, відчувати емоційний стан іншої людини, ставити себе на її місце і розуміти мотиви її вчинків і поведінки в цілому.
Людина, яка об’єктивно оцінює ситуацію і здатна розібратися в конфлікті, роз’яснити позицію сторін, знайти компроміс, щоб виключити сварки та непорозуміння, звичайно заслуговує на повагу інших людей і користується авторитетом і підтримкою.
Ми вирішили провести невелике опитування в соціальній мережі «Вконтакті» серед новосанжарців, щоб узнати їхню думку на цю тему. Ми задали питання: чи часто у вашому житті бувають конфлікти і як ви їх вирішуєте?
Рита (18 років):
— Ну, скажімо так, конфлікти у моєму житті все ж таки трапляються, адже немає однакових людей! У кожного свій погляд на ту чи іншу річ! І, звичайно, ми намагаємося у таких ситуаціях відстояти саме свою думку! Скажу чесно, я людина емоційна і вразлива, тому іноді приймаю близько до серця чиїсь зопалу сказані слова і, як кажуть, «роблю з мухи слона». Але це тільки внутрішні мої переживання! У такій ситуації я намагаюся переконати людину у своїй правоті, наводжу приклади з життя, можливо, якісь факти, але коли конфлікт переходить на більш серйозну стадію, не бачу сенсу його продовжувати. Можливо, потім людина зрозуміє, що була неправа. Трапляється таке, що і я почуваю себе винною. Тоді доречно просити вибачення, бо, як кажуть, ми конфліктуємо тільки в тих ситуаціях і з тими людьми, які нам дійсно важливі і дорогі!
Руслан (28 років):
— Конфлікти бувають, але нечасто. Стараюся знайти якийсь компроміс для того, щоб залагодити конфлікт. Якщо я неправий, то вибачаюся, якщо неправий опонент — стараюся якомога краще йому пояснити, що він помиляється.
Роза (15 років):
— Конфлікти виникають не так часто. Зазвичай, це відбувається через різницю смаків та інтересів. Музика, книги… Іноді це просто сварки з друзями або рідними через якусь дрібницю. Конфлікт досить часто може зникнути сам під час бесіди, або доводиться йти на компроміси.
Яна (13 років):
— У мене конфліктів майже немає, а якщо бувають, то я намагаюся швидко вирішити їх: спокійно, без крику, досягти порозуміння. Коли я розумію, що мій співрозмовник неправий, то погоджуюся з ним для того, щоб не було конфлікту. І таким чином у мене є багато друзів.
Катя (15 років):
— У конфлікти я вступаю доволі-таки нечасто, але якщо це й трапляється, то через те, що мої думки з думками іншої людини зовсім не співпадають і ніхто з нас не хоче поступитися один одному… Щоб вирішити цей конфлікт, я намагаюся зробити це мирно й спочатку дати зрозуміти людині, що я враховую її думку, але й свою не вважаю невірною. Намагаюся знайти якийсь компроміс або відійти від конфлікту, але показую людині, що я все-таки не здалася й залишилася при своїй думці. Просто не хочу продовжувати й ускладнювати конфлікт.
Зачекайте, йде завантаження...
