У цей тяжкий для України період необхідно шукати шляхи ефективного ведення економіки, у тому числі і у виробництві тваринницької продукції, особливо молочної. Зараз необхідно мати можливості стабільного підвищення продуктивності та часу використання свійських тварин.
Фактори довкілля, у першу чергу час і кількість опадів у період вегетації кормових рослин, значно змінюють їх якість та поживну цінність. Це може негативно впливати спочатку на продуктивність, а потім і на показники стану здоров’я тварин. У них можуть спостерігатися отруєння різних видів: неякісними кормами через тривале зберігання чи забрудненими певними патогенними бактеріями, грибами тощо.
Друга проблема в годівлі тварин — незбалансованість раціонів годівлі через недостатність вітамінів, мінеральних речовин, білків, жирів, вуглеводів, поживної цінності тощо. Причому, найбільш чутливими до всього цього є високопродуктивні тварини чи птиця. Так, корови з високими надоями молока постійно мають нестачу кальцію. Чому?
Установлено, що із кожним одним літром молока вони втрачають біля одного грама іонів кальцію. Але найбільший дефіцит цього хімічного елементу мають корови у другій половині вагітності, бо він потрібний також і плоду, що швидко росте. Раціон із компонентів корму завжди буде мати його дефіцит, навіть якщо і буде збалансованим на папері, тобто із застосуванням відповідних довідників із годівлі. Справа в тому, що кальцій у кормах знаходиться переважно у зв’язаному із фітонами стані і важко засвоюється організмом тварини. Тому сполуки кальцію треба добавляти в корм постійно, але при виборі дози враховували рівень продуктивності та фізіологічний стан тварини.
До речі, для максимального рівня засвоєння кальцію в раціоні повинні бути також іони натрію (кухонна сіль, бажано сірого кольору, бо в ній значно більше інших хімічних елементів, потрібних свійським тваринам і всім ссавцям).
Корови з порушеним обміном речовин схильні до таких захворювань як післяродовий парез, кетози, жирова гепатодистрофія, остеодистрофії, затримка посліду, набряк вим’я та мастит тощо. Перелічені хвороби впливають на стан здоров’я тварин, загальну опірність організму і стійкість його до негативного впливу довкілля, що призводить до порушень відтворних функцій, яловості та передчасного їх вибраковування. У майбутньому перераховані недоліки успадковуються приплодом, який, у свою чергу, уже на початку свого продуктивного життя матиме аналогічні проблеми.
Тому в кожному господарстві з великою чи малою кількістю тварин потрібно постійно вести профілактичний клінічний і лабораторний контроль стану здоров’я тварин та візуальний і також лабораторний контроль якості кормів. Ця робота ведеться з урахуванням виду тварин в господарстві. Профілактичний клінічний огляд тварини може проводити навіть господар, але більш кваліфіковано — ветеринарний фахівець. Так, при перевірці корів на обмін кальцію можна застосувати елементарні тести.
Перший тест — стати ззаду тварини і декілька хвилин спостерігати за станом задніх кінцівок. Хвора тварина буде часто переступати із однієї ноги на іншу, а потім навпаки.
Другий тест — відкрити тварині рот і випробувати, настільки міцно розміщені різці в чашечках нижньої щелепи. У корів, які мають нестачу кальцію, вони будуть рухатись на 2–3 міліметри вперед чи назад щодо аркади зубів.
Третій тест — випробування на згинання останнього хвостового хребця. У тварин із порушеним обміном кальцію він буде згинатися, як гумовий.
У господарстві з високим рівнем ветеринарно-санітарної культури одним із компонентів технології виробництва є планові, тобто обов’язкові обстеження корів, переважно тих, які ідуть у запуск. Їх проби крові (10 –15 мл.) направляють у ветеринарну лабораторію для біохімічного дослідження на кількість загального білку, резервну лужність, рівні кальцію, фосфору, каротину тощо.
З урахуванням отриманих результатів та рекомендацій фахівців лабораторії вибирають компоненти, необхідні для корекції раціону годівлі тварин. Для цього в розпорядженні тваринників є кухонна сіль, крейда, ди- та трикальцій фосфат, вітамінно-мінеральні добавки тощо. Грамотна годівля, тобто за збалансованими раціонами, складеними з урахуванням віку, статі, а також продуктивності, можна отримувати її згідно генетично обумовленого рівня для певного виду чи породи тварин, — і тоді 13–14 тонн молока за кожну лактацію не будуть видаватися фантастичним результатом.
Микола Щербина, зооінженер
Зачекайте, йде завантаження...
