Дітям потрібна увага батьків

Ми, батьки, постійно кудись спішимо, у нас завжди багато невідкладних справ, а тому ніколи не вистачає часу на спілкування з рідними, особливо з дітьми. На прикладі цієї притчі про батька і сина хочу звернути увагу дорослих на необхідність приділяти більше уваги і часу підростаючому поколінню.

«Батько повернувся пізно додому з роботи, як завжди стомлений і знервований, і побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

— Тату, можна в тебе щось спитати?

— Звичайно, що сталося?

— Тату, а яка в тебе зарплатня?

— Це не твоя справа! — обурився батько. — І навіщо це тобі?

— Будь ласочка, ну скажи, скільки ти отримуєш за одну годину?

— Ну, взагалі, — 50. А що?

— Тату, — син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима, — Ти можеш мені позичити 30?

— Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? — закричав той. — Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно стомлююся, а ти себе так поводиш.

Малюк тихо пішов до себе в кімнату і зачинив двері. А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: «Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?!». Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: «Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець із тими грішми, адже він у мене ще жодного разу їх не просив». Коли батько зайшов у дитячу кімнату, хлопчик був уже в ліжку.

— Ти не спиш, синку? — запитав батько.

— Ні, тату, — відповів хлопчик.

— Я, здається, тобі дуже грубо відповів. Пробач мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.

— Ой, тату, дякую! — радісно вигукнув хлопчик.

Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав усі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

— Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? — пробурмотів той.

— Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені вистачить, — відповів хлопчик. — Тату, тут рівно 50. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом із нами…».

Дорогі батьки, якими б зайнятими ви не були, кілька годин на тиждень присвятіть не лише хатнім справам, телевізору чи іншим власним уподобанням, а й своїй рідній дитині. Ви ж знаєте, що це, як мінімум, стане добрим вкладом у вашу спокійну старість.